(c) 2007, христианская газета "Для ТЕБЯ".http://www.foru.ru/slovo.htmlСамые новые публикации каждого из авторов http://www.ForU.ru/slovo.39413.html 2012-02-08 22:37:40 http://filippov.ForU.ru/ (Филиппов) С начала было Слово | | Или | | Птица-письмоносица | | | "С начала было Слово," - сказал мудрец. "Потом было дело,&q...
Иначе - мы все снова шуты под колпаком беса вместо Духа Святого.

ЯВНЫЙ И ЖИВОЙ ПРИМЕР:

Общаюсь сейчас с Виталием... Играет в танки, меня приглашает играть, а потом грит мне эдак напыщенно: "А вот я выбираю Царство Божие!" - в таком смысле и духе, мол, ты, Сергей, против деноминаций, а вот я в чётко обозначенной деноминации!

Ладно думаю, это младенец, пусть себе играет в танки...

Но потом смотрю в анкете у него написано: "42 года!"

Почесал я голову, ну ладно думаю может просто больной на голову человек... Но нет, Бог напоминает мне как он Писание вполне может процитировать и красиво и точно процитировать.


Это деном.

Это демоны деноминаций.

На выход зову, зову всех на выход из всякого рода Вавиломании!]]> http://www.ForU.ru/slovo.39411.html 2012-02-08 20:26:28 http://Natasha1968.ForU.ru/ (Наталья Сергеенко) Мороза треск. Метели свист. | И город кажется безлюдным… | Зима отплясывает твист, | Смеясь легко и безрассудно. | | Сугробов высит... Под весёлый звон капели,
И деревья, сняв мундиры,
От раздумий заскрипели.

Не унять каприз природы:
На аллеях грязь да лужи…
Где ж метелей хороводы,
Что снежинки вальсом кружат?

На термометре плюс восемь…
В январе - весны напевы!
Нас зима забыла вовсе -
Не видать румяной девы.

Скрылась в тереме хрустальном
Отдохнуть в уединеньи,
Сладко спит в опочивальне
В непонятном наважденьи.

Прилетел морозный ветер
И к зиме стучит в окошко:
«Просыпайся, солнце светит -
Время тронуться в дорожку».

Разбудил красу-девицу...
Та, взмахнув своей рукою,
Отворила дверь темницы,
Чтоб снежок летел гурьбою.

Белым кружевом накрыла
Лес, поля, дома, аллеи,
Край родной не обделила -
Он зиме всего милее.]]> http://www.ForU.ru/slovo.39410.html 2012-02-08 19:10:05 http://tanechka.ForU.ru/ (Татьяна Алябьева) Сергей отбывал срок в тюрьме уже третий год. За ним прочно закрепилась кличка "Суровый". Она говорила сама за себя. Он...
Удивлению внучки Иришки не было предела, когда она увидела шагающего на коленях навстречу нам Байыша. У него нет кистей рук и стоп ног.Он отморозил их когда был на заработках в России. Был пьян, съехал зимой в кювет и заснул.В Сибири морозы лютые. Жив остался, а вот ходит теперь только на коленях.

-Баба Таня, шептала Иришка,а ведь этот дяденька еще совсем не старый... И вот там на инвалидных колясках тоже молодые... Я думала, что Дом Престарелых это где старые-Престарые живут...

Пришлось объяснять внучке, что здесь живут те, которе нуждаются в посторонней помощи. У многих из них никого родных нет, а тех которые имеют родственников последние бросили и заботиться о них не желают.

Праздничное собрание было интересным.Читали места из Библии где говорилось о рождении Иисуса Христа, пели, рассказывали стихотворения и тематический рассказ.Слушающих было много.Кто-то пришел лишь для того,чтобы получить подарок к празднику. Перед нами все это время стояла большая коробка. Она была упакована в переливающуюся всеми красками фольгу. А поверх нее пышный бант.


-Как вы думаете, что в этой коробке? -Задали мы вопрос собравшимся.
-Подарки...Подарки...- послышалось со всех сторон.
-Подарки мы вам конечно привезли. Это подарки от братьев и
сестер нашей Церки. А в коробке для вас подарок от самого Бога.
-Посмотрим?

Вся наша команда стала цепочкой.Раскрыли коробку и достали оттуда
текст из Писания. Каждое слово было написано на отдельном листе и передавалось одному человеку в руки. В результате все могли прочитать:ИБО ТАК ВОЗЛЮБИЛ БОГ МИР,ЧТО ОТДАЛ СЫНА СВОЕГО ЕДИНОРОДНОГО,ДАБЫ ВСЯКИЙ ВЕРУЮЩИЙ В НЕГО НЕ ПОГИБ, НО ИМЕЛ ЖИЗНЬ ВЕЧНУЮ.

- Есть ли среди присутствующих те, которые откажутся получить подарки? Молчание.
- Есть ли те, которые откажутся от подарка, сделанного для всех людей на земле Отцом небесным? Он подарил Сына, чтобы люди могли принять его как личного Спасителя.Верующим во имя его он дал власть быть детьми Божьими.Молчание.

Вновь радость и оживление когда общение подошло к концу и каждому
вручили подарок. У многих старцев на глазах блестели слезы.Не избалованы они чьим-либо вниманием.

Когда все уже были готовы отправиться в обратный путь, ко мне подошел тот самый Байыш.Он был уже на многих собраниях где мы рассказывали об Иисусе, о том как примириться с Богом.Было видно, что он сильно взволнован.

- Я хотел сегодня обратиться к Богу. Покаяться. Но было столько много людей, что я не решился. Можно это сделать сейчас?

Братья побеседовали с ним, убедились в том, что он понимает путь спасения. Встали на колени и впервые к Богу понеслась молитва Байыша.
Он каялся в своих грехах, просил Бога изменить его жизнь,очистить его сердце...

Дети видели это со стороны. Приехав домой, я суетилась, разогревала обед. Внучка голодная! Иришка была задумчива.

-Баба Таня, а теперь этот дяденька попадет на небо? Ведь он покаялся?
-Ну да,конечно!Если он теперь начнет новую жизнь с Господом.
-Баба Таня, а я? Ну вот я? Я попаду на небо?

Уже сидя за столом, я стала спрашивать свою шестилетнюю внучку:
- Ты любишь Иисуса?
- Да, люблю!
- Любишь Детсую Библию читать, рассказы о Боге?
- Конечно люблю! Ты же сама знаешь.
- На собраниях стихи рассказываешь, Бога прославляешь?
- Да!
- Всё у тебя хорошо. Но вот только чего-то все же не хватает...

Иришка отложила ложку в сторону, наклонила голову и из глаз появились слезы.

- Что с тобой? Что ты плачешь?
- Я знаю чего мне не достает. Мне нужно покаяться...
- Каются люди, которые осознают, что они грешники. А ты разве
грешница?
- Конечно грешница! Все люди грешные! Ты ведь сама на детском
собрании рассказывала, что после того как Адам и Ева согрешили,
грех вошел во всех людей. И если кто говорит, что без греха,
тот обманывает сам себя. Баба Таня, я тоже хочу быть на небе!
Я тоже хочу покаяться!
- Дядя Байыш назвал грехи свои по имени: пьянство, курение,
сквернословие. Ты можешь тоже назвать то, в чем виновата пред
Богом?
- Я братика часто обижала,маму не слушалась,подружке завидовала,
что у них дом как дворец, что они богатые...

Мы встали на колени и малышка искренне просила у Бога прощение.
"Сделай моё сердечко чистым"- просила она Господа. Слезы катились у нее из глаз. Это было так искренне, так от сердца! Мне самой хотелось плакать! Столько я молилась о детях, чтоб они обратились к Богу! Молилась и о внуках. Господь услышал мои молитвы. Услышал он молитву и внучки Иришки и подарил ей Духа святого. Именно этот Дух свидетельствует ей, и она в этом нисколько не сомневается, что она тоже будет НА НЕБЕ!

Однажды,когда мы вместе с ней возвращались после занятий из школы, у нее сильно заболел живот.Я испугалась. Аппендицит? Отравление? До дома еще идти далеко. Что делать? В скорую звонить? Мужу на работу- чтоб приехал и повез в больницу? Уже схватилась за сотовый телефон. Иришка присела на корточки и стала молиться:"Иисус, помоги мне! Мне так больно!

Я растерялась... Как же я сама сразу не догадалась "позвонить" на
небо? Мы дошли домой. Боли у внучки исчезли. А я все думала о словах, которые есть в Библии:И кто призовёт имя Господне, тот спасется. Моей внучке шесть лет. Она знает имя Господне. Она умеет его призывать. Она получила прощение от Бога. Да благословит её Господь сохранить эту детскую веру на всю её земную жизнь!]]> http://www.ForU.ru/slovo.39409.html 2012-02-08 18:41:01 http://narat.ForU.ru/ (Николай Таранцов) Опять зарядил дождь, | Всё так же, как и вчера, | С неба глядит Господь | Будто бы в никуда, | | Или как в никуду, | Ну а вокруг гряз... Но, что-то там предполагал,
Мечтал о чем, грустил о чем,
А впрочем, так мы и живем,

Выписывая, смысл жизни,
Не только, силой своей мысли,
А так же, может, жизни жаждой,
И тем, что может быть, однажды

Что-то, случайно вдруг сойдется,
А после, в сердце отзовется,
Болью души,...
.................... прости, о смысле,
Жизни, хотелось поразмыслить,

Мысль ж, привела совсем к другому
И боль души, вытекла в слово,
Скажешь сие, полнейший бред,
А значит, смысла в строках нет,

Ну а, как все наоборот?,
И боль души собой несет,
Смысл понимания любви,...]]> http://www.ForU.ru/slovo.39408.html 2012-02-08 17:16:26 http://richi.ForU.ru/ (Ричард Рудаков) Птице не надо бриться... Завидую... Хотя... Во всём есть свои плюсы и минусы. Я осердцерею, обязательно осердцерею в полёте брею... http://www.ForU.ru/slovo.39407.html 2012-02-08 17:09:55 http://korbin.ForU.ru/ (Игорь Сычев. МОЕЙ СЕСТРЕ ИРИНЕ С БЛАГОДАРНОСТЮ И ЛЮБОВЬЮ) Без суда и следствия убили | Бога не боясь, | Затоптали полевую лилию | Сапогами в грязь | | А за что казнили невиновную? | Тут один ... З дитинства св. Франциск з Асижа став моїм улюбленим святим. Важко не любити того, хто дає добрий приклад, хай навіть і крізь віки. Завдяки італійському святому я зумів по-іншому поглянути на чимало питань щодо життєвих пріоритетів та цінностей і завжди буду вдячним йому за його уроки.
Головний урок Франциска у тому, що святість можлива в будь-яку епоху за будь-яких обставин, і тільки вона одна в змозі здійснювати справді радикальні зміни в людських душах. Франциск один з багатьох людей, які не бажали змиритись зі Злом (як у своїй душі, так і взагалі у світі), але один з небагатьох, котрий перемагав Зло єдиним можливим та єдино євангельським методом – Добром.
Чимало людей різних конфесій чули про Франциска та люблять його. Чимало людей писали про нього наукові роботи та художні книжки. Отже, я не можу претендувати на оригінальність, але сподіваюсь, що ця невеличка робота може спонукати далеку від релігії людину дізнатися більше про християнські ідеали, а для людини віруючої запропонувати коротку біографію відомого святого, життя якого є чудовим прикладом любові до свого Спасителя.
Мета цієї книги – не детальне вивчення життя і вчення св. Франциска, а тільки короткий їх переказ, доступний сучасному читачеві. Як середньовічні літописці, я насамперед хочу запропонувати людям повчальну повість, а не наукову працю. Книзі притаманні історичний аналіз і критика, проте лише в такій мірі, щоб зробити її зрозумілою, але не нудною.
Один з біографів Франциска порівняв його життя з просторим полем, з якого він візьме лише декілька квіток, найзапашніших і найгарніших. Те саме хочу зробити поки що і я, на користь читачеві й на славу Божу. А чи вдасться мені дослідити ціле поле, не лише з квітами, але й з бур’янами й колючками, з таємницями й секретами, що ховаються навіть від найуважнішого спостерігача, покаже майбутнє.

ДОБА СВЯТОГО ФРАНЦИСКА
Суспільний устрій та основні історичні події часів св. Франциска
Для західної Європи XII ст. було часом розквіту феодальних відношень. Загалом Європі того часу властива феодальна роздрібненість, коли політична влада зосереджувалась у руках великих земельних власників – князів, герцогів, графів, – часто лише номінально об’єднаних слабкою владою монарха. Проте Франциск народився в Італії, де існував не типовий для того часу політичний устрій. Це були так звані міста-держави, що найбільше цінували власну свободу та незалежність.
Між цими містами-державами досить часто спалахували воєнні конфлікти. Також нерідко можна було стати свідком таких явищ, як повстання і сутички в середині самих міст. Франциск у молодості брав участь у подібних воєнних діях, а пізніше прославився як людина, яка могла проповіддю та молитвою припинити громадські та міжусобні війни.
Слід зазначити, що важливою особливістю епохи св. Франциска було те, що цей час був періодом, коли могутність римських Пап була у розквіті. Вони зуміли організувати рух хрестоносців, домоглися від багатьох європейських монархів складання васальної клятви. Намагаючись керувати внутрішніми справами християнських держав, вони часто використовували проти непокірних володарів анафему (відлучення від церкви) й інтердикт (заборона брати участь у таїнствах та інших церковних обрядах). Особливо багато для зміцнення позицій Римського престолу зробив сучасник та покровитель святого Франциска Папа Інокентій III.
Крім того, Франциск з Асижа був також сучасником руху хрестоносців, іспанської реконкісти й релігійної війни з єретиками-катарами. На той час, коли він розпочав свою діяльність, хрестоносці створили в Малій Азії свої невеличкі держави, але почали поступово втрачати свої позиції. В Іспанії в ході проведення реконкісти європейські рицарі відвойовували у маврів та арабів усе більше нових територій. Франциск своєрідно поставився до цих рухів, організувавши зі своїми братами мирні хрестові походи, які несли мусульманам не смерть та руйнування, а проповідь слова Божого, про що детальніше йтиме мова нижче.
До альбігойських війн св. Франциск не мав прямого відношення (з цими подіями пов’язане ім’я св. Домініка), але відомо, що він дуже любив Францію та французьку мову, а Домінік був його добрим товаришем.

СЕРЕДНЬОВІЧНЕ СУСПІЛЬСТВО ЗА ЧАСІВ ФРАНЦИСКА
Розглядаючи XII ст. щодо питання моралі, чеснот і духовності, можна з впевненістю стверджувати, що це був парадоксальний час, в який найвища моральність співіснувала поруч із жахливим падінням гідності й честі, а глибока релігійність – із формальною, номінальною релігійністю. У духовному житті епохи, що розглядається, можна помітити величезні зміни в релігійній свідомості. Деякі дослідники називають цей період періодом внутрішньої християнізації Європи. Якщо раніше християнство у широких масах населення сприймалося переважно як релігія сильного Бога, який у змозі захистити від сил зла й забезпечити земне благополуччя та добробут після смерті, то в XII ст. багато людей різних верств суспільства поринають у пошуки інтимного, індивідуального шляху до Бога, якого розуміють уже насамперед як свого Спасителя.
Моральний стан мирян і священства тих часів загалом був цілком незадовільним. Усюди панували грубість та культ насильства, а рицарство часто було тільки зовні більш благородною формою войовничості, агресивності та бандитизму. Груба чуттєвість поєднувалась з розпустою норовів. Шлюбна невірність і розлучення були частим явищем серед простого народу.
Біограф св. Франциска Тома Челанський так описує моральний стан сучасних йому людей: «...Вони з усією відвертістю поринають у різні види розпуття настільки, що вже вважають дозволеним робити все, що їм заманетьс, і якнайстаранніше прагнуть сорому й безчестя. Так, у добровільнім служінні вони стають рабами гріха, перетворюючи всі свої члени в знаряддя неправди, не виявляючи ніякого сліду християнської віри ні в своєму житті, ні в звичаях, марно втішаючись одним порожнім іменем християнства». Вбачаючи у Франциску з Асижа Господнього посланця для виправлення людей, він пише: «І неможливо було зволікатись далі, оскільки смертельна хвороба поширилася вже всюди й поглинула члени багатьох людей настільки, що, якби вже не поспішав їм на допомогу Лікар, їх життя не перервалося б і дух життя залишив би їх".
Що стосується вищого духовенства, то воно часто вело дуже розкішне життя: отримуючи великі прибутки, замовляло собі багатий вишуканий одяг, піклувалося про багатий стіл, мало багато слуг, найкращих коней і ошатні екіпажі. Досягнувши політичної могутності, Католицька Церква розвалювалася зсередини. Це бачили й самі священики, які намагалися йти за Богом, а не за світом. Але не всюди вони становили більшість.
Небажання змиритися з гріхом у своєму житті, а також відсутність прикладу святості у католицькому духовенстві спричинили те, що багато людей відступали від офіційної церкви, припиняли будь-які відносини та йшли в єресі. І все ж таки серед католиків знаходилися люди, які намагалися боротися за чистоту моралі в церкві. Вони собою показували приклад високоморального життя й саможертовного подвигу смирення. І в католицький церкві, й у суспільстві було багато чесних людей, які присвятили своє життя непомітним та вбогим. До них належав і св. Франциск з Асижа.

ЄРЕТИЧНІ РУХИ В ЗАХІДНІЙ ЄВРОПІ
Для повного зображення часів св. Франциска необхідно детально розглянути своєрідне середньовічне явище в релігійній сфері – єретичні рухи у Західній Європі. Вище було сказано, що основними факторами, які підштовхували людей покидати офіційну церкву, були: номінальність багатьох представників духовенства, соціальна несправедливість стосовно простих та бідних людей (часто з боку того ж духовенства), а також бажання жити безпосередньо за вченням Біблії, яка в той час починає перекладатися на деякі народні мови. Особливо позацерковні вчення розповсюджувалися у містах, населення яких було більш схильне до різноманітних духовних пошуків.
Найбільшими з таких рухів, що сформувалися у другій половині ХП - ХШ столітті, були рухи вальденсів та катарів. Спочатку вони виникли в містах південної Франції і звідти поширилися по цілій Європі. Основу віровчення катарів становив Новий Заповіт, проте його трактували у гностичному дусі. Катари відкидали будь-яку церковну обрядовість і таїнства і не надавали ніякого значення Старому Заповіту. Що стосується теології, то катари додержувались дуалістичних поглядів і вважали, що Бог як джерело добра не міг створити такої матерії, яка підвладна злу та гріху. Вони вчили, що світ створений дияволом, що матерія гріховна і що світом керує злий дух. Їхній гностицизм виявлявся в судженнях про Христа, який, на їхню думку, не втілився при Своєму земному народженні в таке матеріальне тіло, яке мають інші люди. Католицьку церкву катари оголосили витвором сатани, а Хрест, який шанують католики, вони вважали символом матеріального, злого світу, його страждань і пороків.
Менш радикальних позицій у сфері теології, а також (спочатку) стосовно Римської церкви дотримувалися вальденси. На початку своєї діяльності вони не мали мети виходу з католицької церкви. На відміну від багатьох інших вільнодумців, їхній догматиці не був притаманний гностичний характеру й вона не базувалася на апокрифічних книгах і поглядах. Вони опиралися виключно на Святе Письмо й наполягали на тому, що кожному віруючому необхідно вивчати його рідною мовою. Намагаючись буквально виконувати всі заповіді Спасителя, вальденси відкидали війну, присягу, клятву, самозахист тощо. Про їх високоморальний спосіб життя відгукувались похвально навіть вороги.
Щоб там не було, слід наголосити, що Франциск не мав до єретичних рухів жодного відношення. Можливо, будучи юнаком, він чув заклики вальденсів та катарів дотримуватися бідного та святого життя, але його шлях був принципово іншим. Прагнення Франциска полягало в тому, щоб не виходячи з католицької церкви і не виступаючи проти її керівників, на особистому прикладі показати життя за євангельськими ідеалами, сприйнятими буквально. У «Правилі, не затвердженому буллою» він пише про те, що «"брати повинні бути католиками, жити і міркувати як католики». А в правилі, яке було утверджене Папською буллою в 1223 році, наполягає, щоб наставники, які приймають до ордену нових братів, уважно випробували їх у католицький вірі й таїнствах.

ЖИТТЯ СВ. ФРАНЦИСКА. ПОКАЯННЯ
Восени 1181 року, в Асижі, у родині заможного купця Петра Бернардоне, народився й був похрещений хлопчик Іоанн. Проте батько, який щойно повернувся з торгової мандрівки до Франції, захотів, щоб хлопчика назвали Франциском. Так розпочалося життя одного з найбнезвичайніших людей на землі.
Нам небагато відомо про дитинство Франциска. Він здобув початкову освіту і, як його батько, мав стати купцем. Є свідоцтва, що він вивчав словесні науки, і, мабуть, бо Франциск, хоча й не любив світську вченість, справляв враження людини досить освіченої.
Найкритичніший погляд на молодість св. Франциска можна знайти у першому життєписі Томи Челанського. За його словами, до двадцяти п’яти років він просто марнував своє життя у турботах та світських утіхах, і був у цьому успішнішим за своїх однолітків, був ревнителем зла й тим, хто наслідує глупство. Для нього не були чужими розваги і жарти, глузливі й непристойні слова, пісеньки й бажання ходити в багатому та привабливому одязі. Для друзів він був веселим і щедрим приятелем. Займаючись купецтвом, він безсоромно витрачав гроші, за що йому часто докоряли батьки, вказуючи на те, що він – купець, а не син графа або герцога (до речі, отримати дворянський титул було мрією молодого Франциска).
Утім не можна стверджувати, що до покаяння й повного посвячення Франциск не мав позитивних рис. Окрім марнотратства, у ньому жило співчуття до бідних і знедолених, яким завжди залюбки допомагав. Дотого ж, він намагався бути якнайтактовнішим і якнайввічливішим у спілкуванні з людьми і не оминав своєю увагою навіть тих, з ким ніхто не хотів мати справи. Зокрема, він був людиною з досить вольовим характером.
Проте всі ці риси навряд чи зробили би Франциска всесвітньо відомою людиною. Прагнучи слави, подвигів, титулів і шани, він не надбав би їх стільки, скільки отримав після того, коли повністю відмовився від честолюбних намірів.
Навернення Франциска почалося з важкої хвороби. Найімовірніше, повністю знесилений та виснажений фізичними стражданнями, він по-новому почав трактувати питання про сенс людського життя, гріх, смерть і Бога. Є підстави припустити, що саме тоді він про них вперше серйозно замислився.
Проте, одужавши, Франциск знову повернувся до своїх мрій про славу, і коли Готьє де Брієн почав збирати війська для того, щоб завоювати корону Сицилії, молодий Франциск приєднався до нього. Але перед походом він побачив незвичайний сон: немов увесь його дім наповнений військовими лаштунками. І голос уві сні сказав, що все це належить Франциску та його воїнству. Франциск вирішив, що це добра прикмета перед воєнним походом, і вирушив у похід, заявивши своїм знайомим, що повернеться великим вождем. Проте, доїхавши до Сполете, він знову захворів, і раптом нічне видіння отримало для нього інше значення. Відмовившись від думки про воєнні подвиги, він повернувся додому, і з цього моменту життя його змінилось.
Франциск став, на диво, замкнутим та замисленим і часто гуляв за містом, віддаючись усамітненню. Молячись, він каявся у гріхах юності й власній негідності. І все виразніше перед ним вимальовувався героїчний шлях зречення від багатства і служіння людям.
У ньому прокинулось величезне співчуття до бідних (яким він і раніше залюбки допомагав). Біограф повідомляє, що якщо раніше він все-таки більше полюбляв веселитися з друзями, то «тепер у нього в серці були тільки зубожілі: він полюбляв дивитися на них і вислуховувати, щоб роздавати щедру допомогу».
До цього часу Франциск паталогічно боявся прокажених, почуваючи до них непоборну відразу. Проте покаяння так його змінило, що тепер він не боявся приходити до їхніх притулків і, роздаючи їм подання, навіть не боявся цілувати їм руки. Мабуть, служіння прокаженим стало переломним моментом у житті Франциска, бо у своєму заповіті він пише, що «Господь дав мені, брату Франциску, почати своє покаяння так: коли я жив у гріхах, надто гірко для мене було бачити прокажених, але Господь Сам привів мене до них, і я їм слугував. І коли я йшов від них, те, що здавалося мені гірким, стало солодким для моєї душі й тіла. І після того я недовго зволікав і залишив світ».
Франциску недостатньо було того, що він уже робив для бідних, тому наступні події різко змінили його життя. Якось, коли він молився в напівзруйнованій церкві св. Даміана, то почув голос: «Франциску, хіба ти не бачиш, що дім Мій руйнується. Іди ж і полагодь його для Мене". Літописці повідомляють, що Господь велів Франциску відновити Католицьку Церкву, що руйнувалася від гріхів і пороків. Проте юнак зрозумів цей наказ буквально. Він спродав частину батьківських товарів і віддав гроші священику цієї церкви. За це батько жорстоко покарав його і привів на суд до єпископа Асижа. На суді Франциск віддав батькові гроші та знявши з себе одяг, повернув його Петру Бернардоне, кажучи, що тепер його батько – тільки Бог. Мабуть, досить утомлений численними дивацтвами свого сина, Бернардоне був цілком задоволений таким вирішенням справи. А Франциск з цього часу розпочав життя злидаря, присвячуючи всі свої сили догляду за прокаженими та лагодженню старих церков. Це було зимою 1206 року.

СТВОРЕННЯ ОРДЕНУ
Розмірковуючи про перші дні аскетичного життя святого, можна припустити, що навряд чи мешканці Асижа відразу ставилися добре до Франциска. На їхній погляд, він був молодим божевільним, який спочатку обікрав свого батька, а потім скотився на саме дно соціальної драбини. До того ж Франциск, який збирав як милостиню камені для того, щоб відбудовува церкви, і харчувався об’їдками разом із злидарями, давав їм повне право так про нього думати.
Франциск був ще дуже молодий. Коли він лагодив церкву св. Даміана, він залучав до роботи злидарів, від яких нічим не відрізнявся. Можна сказати, що на той час лише злидарі були його друзями. Проте поступово ставлення людей до Франциска почало змінюватись. Мужність юнака, який не зважав на злидні, та його смирення почали приваблювати людські серця.
Несподівано для самого Франциска, у нього з’явились послідовники. На той час Франциск, якого надзвичайно вразили євангельські слова про те, яким життям повинні жити послідовники Христа, почав проповідувати покаяння. Св. Бонавентура пише, що «його промови не були ні негідними, ні такими, що можуть викликати сміх, а були сповнені силою Духа Святого й проникали глибоко в серця». Першим, хто з повною самовідданістю відгукнувся на ці заклики, був почесний мешканець Асижа Бернард ді Квінтавалле, який роздав усе своє майно бідним і приєднався до Франциска. Після двох років самотності й нерозуміння у Франциска з’явився друг, який повністю поділяв його погляди. Наступним його послідовником став священик Петро Катані, який фактично зрікся духовної влади для того, щоб наслідувати спосіб життя Франциска.
Після того до Франциска почали приходити нові люди, і коли їх кількість досягла дванадцяти, вони вирішили йти в Рим, щоб заснувати новий орден. До цього друзі Франциска (яких він називав міноритами – меншими братами) по двоє ходили по Італії, закликаючи людей до покаяння, і нарешті вирішили отримати благословення папи.
За легендою, коли Франциск уперше став перед Папою, той просто його вигнав. Проте коли Папа детальніше дізнався про прохання Франциска і його спосіб життя, то його ставлення до нього поліпштлося. Кажуть, що цьому сприяв сон, який йому приснився. Він бачив, як Латеранський палац, що символізує Римо-Католицьку Церкву, мав впасти, але тут з’явився маленький бідний монах і втримав його. Тоді Папа сказав про Франциска: «Ця людина й утримає церкву від падіння і подвигом своїм, і вченням Христовим». Багато кардиналів на спеціально скликаній нараді висловили свої сумніви з приводу того, чи не надто сувору долю обирають для себе Франциск і його послідовники, проте друг Франциска кардинал Йоанн ді Сан-Паоло заступився за нього, й Інокентій ІІІ визнав орден, не затвердивши його офіційно.
Отримавши благословення Папи, Франциск і його друзі з новим натхненням почали проповідувати покаяння, і велика кількість людей, від знатних до найбідніших, почали вступати до його ордену. Новим братам Франциск заповідав, що «їм слід жити в чистоті й слухняності, не маючи власності й наслідуючи вчення й приклад Господа нашого Ісуса Христа, який каже: «Якщо хочеш бути досконалим, піди, спродай майно твоє і роздай бідним... і приходь, і йди за Мною». Людей, які бажали виконати цей заклик буквально, було дуже багато, і до 1219 року в ордені нараховувалось 5000 братів.
Крім того, Франциск заснував жіночий орден Кларисок, названий так на честь св. Клари (яка була першою жінкою, що поділяла погляди Франциска), а також так званий Третій Чин, члени якого, перебуваючи у світі, присвячували себе благочестивим вправам та святому способу життя.

ДІЯЛЬНІСТЬ ФРАНЦИСКА І МІНОРИТІВ
Отже, Франциск і францисканці, усвідомлюючи себе спілкою тих, хто наслідує Христа, присвятили себе служінню бідним, проповіді Євангелії рідною мовою, допомозі хворим і злидарям. За словами літописця, «...для людей, які втопились у світі цьому, вони стали об’єктом великого подиву й прикладом смирення, що навернув їх до виправлення їхнього шляху життєвого і принесення покаяння за гріхи». Так францисканці підтвердили своє ім’я яке дав їм засновник, – «мінорити», тобто менші брати, – бо підкорялись усім, перебуваючи у смиренні й стані вбогості, виконуючи обов’язки, які іншим здалися б принизливими.
Тома Челанський пише, що «увесь день ті, хто знав яке-небудь ремесло, працювали без відпочинку; приходили вони й до притулків прокажених або в якесь інше місце, щоб усім слугувати з любов’ю та відданістю. Вони відмовлялись лише від такої служби, на якій їх могли очікувати наклеп і сварки, і робили лише святе і праведне, корисне і почесне, і таким способом подавали усім, з ким вони спілкувалися, приклад смирення і терпіння".
Сам Франциск проводив час у постійних мандрівках по італійських містах і селищах, проголошуючи Царство Боже, проповідуючи мир, навчаючи спасінню й покаянню для очищення від гріхів. Багато людей збиралося для того, щоб послухати його проповідь, і щоразу вона вражала їх надзвичайно. Так епоха приниження змінилася для Франциска епохою загального визнання та захоплення.
Проте сам Франциск залишався таким же смиренним і суворим до себе, яким і був. Він їв найгіршу їжу, часто спав на голій землі й дотримувався суворих постів. Однак, незважаючи на все це, він був відомий своєю добротою та веселістю і від своїх послідовників вимагав, щоб вони були веселими й приємними в спілкуванні з усіма.
Із збільшенням кількості членів ордена Франциск створив для нього певну систему управління. Міністри (лат. «слуги») поділялись на генеральних і провінційних, і керували всім орденом або його провінціями, стражі були головами групи помешкань, які ще не складали провінцію, а гвардіани були стражами в помешканнях або групах подорожніх братів. Франциск намагався ставити на посади магістрів найсмиренніших людей, вказуючи на те, що міністри мають служити братам, а не володарювати над ними. Францисканці повинні були щорічно збиратись для обговорення своїх проблем, а також раз у три роки збиратися у свято П’ятидесятниці в церкві святої Марії Порціунколи – серці францисканського руху.
Франциск приділяв велику увагу тому, щоб францисканська ідея поширювалась по цілому європейському світу, і мінорити дійсно були чудовими місіонерами. Незабаром у всіх європейських країнах з’явились бідні монахи, і, якщо спочатку їх вважали єретиками і чинили їм утиски, то згодом орден набув такої ж популярності в Європі, як і в Італії.
Проте у Франциска була ще одна мрія, якій не судилося збутися: він прагнув покласти край хрестовим походам. І зробити це він хотів мирним, духовним шляхом, а саме – навернути мусульман у християнство. Франциск у простоті серця вірив, що набагато ліпше створювати християн, аніж убивати мусульман, і що якби іслам навернули в християнство, світ став би набагато щасливішим і єдиним.
Хронологи життя св. Франциска повідомляють, що спробу досягти Сирії він зробив ще 1211 року, проте вона завершилася невдачею. У 1214 році Франциск попрямував до Іспанії для того, щоб проповідувати мусульманам у Марокко, але цьому завадила хвороба, і йому довелося повернутись у Порціунколу. На генеральному капітулі 5 травня 1217 року до Туніса відправили брата Еґідія, а брата Іллю – до Сирії. Ще через два роки збулася заповітна мрія Франциска, і він сам прибув до Сирії, до табору хрестоносців. Звідти він одразу поспішив до табору султана Мелек-ель-Камела. Перед цим султан видав наказ вбивати кожного християнина, що зустрінеться, але Франциска він прийняв з вишуканою гостинністю. Франциск проповідував перед султаном, проте, не зважаючи на те, що султан йому явно симпатизував і навіть пропонував коштовні подарунки (від яких Франциск, звичайно ж, відмовився), переконати мусульман прийняти християнську віру йому не вдалося, і після нетривалого перебування в Малій Азії він повертається додому. Проте францисканці продовжували займатись місіонерськім служінням у мусульманських та язичницьких країнах. У 1300 році вони організували церкву в Китаї, охрестивши там близько 30 тисяч людей, і саме вони першими почали благовісницьку діяльність на Американському континенті.
Вражаючим є те, що в період релігійної нетерпимості, в епоху хрестових походів, реконкісти й альбігойських війн Франциск з Асижа обрав зовсім інші методи для місіонерської роботи, відмінні від поширеної в його час ідеї про те, що можна приводити людей до Христа силою. Місіонерам, які вирушали до мусульман, Франциск радить обрати наступне правило духовної поведінки: не вступати в ніякі сварки й суперечки, але підкорятись усім людям заради Господа й сповідувати себе християнами. І, якщо вони побачать, що це приємно Господу, нехай провіщають слово Господнє, щоб погани повірили в Господа всемогутнього, і хрестилися б, і ставали християнами. Крім того, усі брати, де б вони не були, повинні пам’ятати, що вони «зреклися себе і залишили тіло своє у володіння Господу нашому Ісусу Христу, і заради любові до Нього їм треба звірити себе владі ворогів».
Можна сказати, що після повернення із Сирії для Франциска почався похмурий період його життя. Він був засмучений тим, що не зміг навернути мусульман у християнську віру. Суворі пости та життя в злиднях надірвали його сили. Ще більше він страждав від того, що в його власному ордені з’явилися ознаки компромісу щодо «святої бідності», і що серед францисканців виникав практичний, а то і політичний дух. До всіх негараздів додалася ще й сліпота. Проте він продовжує проповідувати в центральній та південній Італії й організує разом з братами місію до Англії.
Франциску залишалося жити два роки, коли з ним відбулася подія, у вірогідність якої багато дослідників не вірить. За легендою, у 1224 році, коли Франциск постив і молився на Вернійській горі, у нього на руках і ногах з’явилися стигмати (рани Христові). Оскільки чимало людей були свідками цього дива, що підтверджено документально, автор не бачить причини сумніватися в тому, що трапилося. Щодо Франциска, то він, залишаючись сам собою, старанно приховував ці рани, і побачити їх багатьом вдалося тільки після його смерті.
Прийшла вона скоро, бо після подій на Вернійській горі здоров’я св. Франциска з кожним днем погіршувалось, і 3 жовтня 1220 року Франциск, благословивши братів, помер, лежачи на голій землі. Його поховали в Асижі з великою пошаною. А в 1228 році, 16 липня, Папа Георгій IX врочисто провів канонізацію Франциска з Асижа, зарахувавши його до святих.

ФЕНОМЕН СВЯТОГО ФРАНЦИСКА
СТАВЛЕННЯ ФРАНЦИСКА ДО ЛЮДЕЙ
Франциск з Асижа насамперед уславився своїм людинолюбством. Він став батьком для вбогих і зубожілих, завжди піклувався про них і не жалів для них нічого. Літописці повідомляють нам, що він ділився з бідним своїм одягом, завжди готовий був допомогти їм у їхній нелегкій праці, і дуже засмучувався, коли бачив, як принижують якого-небудь злидаря. Він виявляв велике співчуття до хворих і ніжну увагу до їх потреб. Відомо, що іноді світські люди зі своєї доброти висилали йому ліки для його здоров’я, але він завжди дарував їх іншим хворим, хоча більше потребував їх. Тома Челанський повідомляє, що якось заради того, щоб допомогти бідній старій жінці, Франциск звелів спродати орденський Новий Заповіт, стверджуючи, що «Господу справа милосердя буде більше приємною, ніж читання». Він закликав своїх послідовників бути ввічливими, благав їх, щоб вони завжди любили один одного. І не лише закликав інших, але насправді сам став покірливим слугою для всіх людей, які є в цьому світі. Його ідеалом стала людина, така ж скромна серед тих, хто є підвладний їй, як і серед своїх володарів.
Треба зазначити, що Франциск не вступав у суперечку ні з антицерковною, ні з антиклерикальною пропагандою, ні з хтивістю влади, багатства, шани, яка лютувала в цивільному суспільстві й серед людей церкви. Франциск переміг хибні думки й гординю смиренням та співчуттям. Знаходячи спільну мову і з Папою Римським, і з султаном, і з розбійниками, Франциск кожному з них подавав приклад смирення та святого життя і таким способом відновлював Церкву. Літописці підтверджують це, наводячи безліч прикладів, коли Франциск був добрим і чутливим до людей, яких усі зневажали, до людей знатних та багатих, в однаковій мірі. Якось один із міноритів відмовився дати їжу лісовим розбійникам, за що суворо був відчитаний Франциском, який наказав йому знайти злодіїв і нагодувати їх. Останніх це так вразило, що вони покинули старе життя й вступили до ордену францисканців. Інші літописи повідомляють, що Франциск входив до помешкань знатних і заможних людей, був їхнім другомі і був причиною великих змін у їхньому житті завдяки своїй проповіді, а головне – завдяки своєму способу життя.
Франциск завжди уникав «впливу на маси». Відомо, що з багатолюдним зібранням він міг говорити, як з однією людиною, а з однією людиною – як з багатьма людьми. Мабуть, доцільно навести цитату Г.К. Честертона, яка найточніше змальовує ставлення Франциска до людей: «Для нього людина завжди була людиною й не губилася в густому натовпі, як не загубилася б на рівнині. Він поважав усіх, іншими словами, він не тільки любив, він з повагою ставився до кожного. Своєю винятковою силою він був зобов’язаний тому, що кожен, від Папи до злидаря, від султана в розшитому шатрі до останнього грабіжника у лісі, дивлячись у темні променисті очі, знав і відчував, що Франческо Бернардоне цікавиться саме ним, саме його неповторним життям від колиски й до могили. Кожен вірив, що саме його він приймає в серце, а не вносить у список, політичний або церковний».
Із упевненістю можна сказати, що саме завдяки своїй любові до людей Франциск з Асижа став улюбленим святим, а також зразком справжнього християнина не лише для католиків, але й для представників інших християнських деномінацій.

ФРАНЦИСК І ПРИРОДА
Відомо, що св. Франциск любив не тільки людей, але й взагалі все, що створив Господь. Літописи про святого переповнені сентиментальними історіями про ніжне ставлення Франциска до звірів, птиць і навіть комах. У «Пісні брату Сонцю" Франциск називає сестрами й братами Сонце, Воду, Місяць, Зірки, Вогонь, Вітер, Землю і дякує за них Господу.
Усіх живих істот він також називав братами та сестрами, проповідував перед ними й закликав прославляти Бога. Кажуть, що якось Франциск проповідував перед цілою зграєю птиць, і птиці не летіли, поки він не завершив проповіді й не відпустив їх. Також він любив відпускати у воду щойно зловлених рибалками риб (якщо рибалки дарували їх святому), підбирав з дороги навіть найменших червів (щоб їх не розчавили) і просив братів давати бджолам мед і вино, щоб вони не загинули від голоду в сувору зиму. За легендами тварини підкорялися св. Франциску. З багатьох випадків автор вважає доцільним навести один, що найбільш повно відбиває характер святого.
Біля міста Губно з’явився величезний вовк, який нападав не тільки на свійських тварин, але й на людей. Франциск, який перебував у цьому місті, пожалів мешканців і вирішив піти й буквально поговорити зі звіром «по-доброму». Коли він зайшов у ліс, то побачив вовка, який із роззявленою пащею йшов йому назустріч. Проте Франциск не злякався звіра, а, осінивши його хресним знаменням, почав йому проповідувати. Звір не кинувся на святого, а почав уважно його слухати і був лагідним, як ягня. Франциск ніжно виговорив йому за те, що він робить багато шкоди, і закликав його до покаяння. Оскільки на очах вовка з’явилися сльози, Франциск вирішив, що ціль досягнута. У знак примирення Франциск потис вовкові лапу, яку той йому протягнув, і вони пішли до мешканців міста. Ті з подивом дивилися на вовка, який став ручним, а Франциск попрохав мешканців, щоб вони не ображали звіра, а навпаки вибачили йому всі образи й годували його. Брат Вовк, як назвав його Франциск, поводився так покірно, що люди повірили в його покаяння. Проживши після цього у місті два роки, вовк тихо помер, і мешканці Губно дуже сумували за ним.
Франциск не любив природу в звичайному розумінні цього слова. Природа не була для нього прекрасним тлом, так само він не сприймав її як пантеїст. Для Франциска природа була творінням Божим, і саме тому віслюки, вовки, ластівки та дерева ставали для нього братами та сестрами, що також прославляють Бога й потребують любові та розуміння.

СТАВЛЕННЯ ДО БОГА
Любов св. Франциска до людей і тварин зрозуміла і приємна сучасній людині, проте більшість з тих, хто досліджує його життя, дивуються крайнощам його аскетизму. Це дуже добре, кажуть вони, якщо людина присвячує себе справам милосердя й співчуття, але навіщо доводити себе до краю поганою їжею, постами й неможливими умовами існування?
Усе це неможливо зрозуміти, якщо забути про те, що Франциск вірив у Бога і Бог був центром його життя. Можна з упевненістю стверджувати, що метою всього життя Франциска було бажання слідувати за Христом, якомога більше уподібнитися Йому і присвятити себе Йому цілком. Він був другом малих і скромних, проповідував простоту і смирення, але все це робив лише через те, що любив Бога. Саме Любов’ю до Бога пояснюється аскетизм Франциска з Асижа. Честертон був правий, коли стверджував, що «людина не кинеться в сніг через ідею або тенденцію, не буде голодувати в ім’я абстрактних, нехай навіть найбільш правильних понять. Але вона знесе і голод, і холод з іншої причини. Вона перенесе їх, якщо вона закохана. Франциск був закоханий. Він любив Бога...». Сам Франциск чудово висловив це у своєму «Правилі, не затвердженому буллою». Він писав: «І зараз, коли ми відкинули світ, нам не залишилося більше ніякої справи, окрім як слідувати волі Господній і намагатися йому догодити».
Отже, Франциск не лише писав або говорив про такий спосіб життя. Для нього завжди була прикладом Христова святість, яку мінорит хотів наслідувати від цілого серця. Саме тому він обрав для себе суворий аскетизм, мислячи не так, як мислять звичайні, не охоплені релігійним вогнем люди. Є речі – казав він – перед Господом високі та прекрасні, які люди, проте, вважають низькими та нічого не вартими; а інші, які люди вважають важливими й благородними, є низькими й жалюгідними перед Богом. Тому Франциск міг спокійно доглядати прокажених, утікати з єпископських палаців, усмиряти своє тіло холодом, голодом та іншими незручностями й уникати тих речей, які є дорогими для людей нерелігійних. Бог був для св. Франциска справжньою реальністю, і саме ця реальність визначала його життя.

ПІСЛЯМОВА
Завершуючи свою роботу, автор вважає доцільним навести текст вірша-молитви, яку написав св. Франциск.

Молитва про мир
Господи, використовуй мене як інструмент миру:
Там, де ненависть – сіяти любов,
Там, де образа – сіяти прощення,
Там, де сумніви – сіяти віру,
Там, де безнадія – сіяти сподівання,
Там, де темрява – сіяти світло,
Там, де печаль – сіяти радість.
О мій Господе і Боже,
Допоможи мені не стільки шукати:
Потішання, скільки потішати самому,
Любові, скільки любити самому,
Розуміння, скільки розуміти інших.
Тому що, даючи, ми отримуємо,
Вибачаючи, ми пробачені,
Умираючи, ми відроджуємося
Для вічного життя.

Франциск з Асижа всім своїм життям прагнув до того, про що молився, і зумів довести, що досягнув того, про що просив. Сучасники називали Франциска ранковою зіркою, і це ймення справді пасувало людині, яка в темну епоху Середньовіччя проповідувала Вічну Надію змученим, зневіреним людям.
Наша епоха навряд чи стала світлішою. Тому автор не пожалів часу на те, щоб нагадати людям про приклад справжньої святості, що відображала Христову святість. На згадку про слугу Божого Франциска і для слави Ісуса Христа я завершив. Амінь.

Ігор Сичов]]> http://www.ForU.ru/slovo.39406.html 2012-02-08 17:06:21 http://cvbn147.ForU.ru/ (Михаил Бузин) *** | Слыхали?! Век окончится ужасно! | По «телеку» пророки говорят… | Я ж кучу дел задумал – знать это напрасно, | Коль нас «в аду... Кого ОН любит, тех воспитывает строго
И потому Душа во благо и спасенье
Пройдёт суровый путь страданий и лишений.


Что б не кичилась детская душа
Ради богатства - ей не будет ни гроша
Ради обилья – ей узнать придётся голод
Ради блаженства – испытает смрад и холод.


Так, б в череде суровых испытаний
Освободится от низменных желаний
И закаляясь в горниле тех лишений
Очистится от лживых убеждений.


Верь, уповая, пусть трудна эта дорога
В любви к тебе ОН так воспитывает строго.]]> http://www.ForU.ru/slovo.39404.html 2012-02-08 15:11:45 http://Devora.ForU.ru/ (Васильева Валентина Яковлевна) Кто еще так нетерпелив в ожидании свидания, как влюбленный юноша?! Ради встречи с любимой он готов: вскарабкаться на ее балкон... (1-е Коринф. гл.15 ст.53)

Впервые я попала в библиотеку со своей подружкой Женей. Так много книг мне еще не приходилось видеть , они стояли на полках и лежали на столах. Женя сдала свою книжку и выбрала новую, а мне не хотелось уходить. И хотя в то время, я знала несколько букв, из которых «А» и «О» и еще не умела читать, но мне так хотелось полистать и рассмотреть картинки хоть одной книжечки.
Молоденькая библиотекарь Надежда Ивановна, заметив мое восхищение и угадав огромное желание уйти домой с книжкой, рискнула записать меня как читателя. Жаль, что я не запомнила название этой первой книги, но после нее была Агния Барто с плачущей Танечкой, качающимся бычком, промокшим зайкой и медвежонком с оторванной лапой. И все эти стишки вызывали жалость, заботу и внимание к своим «героям». Многие ли дети сегодня назидаются этими стихами?
Я не знаю, кто заложил во мне любовь читать книги, но это было мое самое увлекательное занятие. Моя мама не могла понять, что я нахожу в книгах и на утро замечала, что опять всю ночь в моей комнате горел свет. А я с Незнайкой путешествовала на воздушном шаре, с Робинзоном Крузо выживала на необитаемом острове, с капитаном Немо бороздила моря и океаны, со Следопытом защищала индейцев.
Но больше всего я любила читать сказки. Я перечитала русские, украинские, молдавские с Фет-Фрумосом и сказки других народов мира , которые нашлись в нашей библиотеке. Старший брат демобилизовавшись с армии, привез нам, младшим братьям и сестренке, в подарок толстую книгу. Это были сказки Братьев Гримм. Из всех сказок я предпочитала волшебные с необыкновенными чудесами и превращениями. В русских, это когда изрубленного в куски Ивана-царевича воскрешали вначале мертвой, а потом живой водой. Мне также жаль было Золушку, у которой была злая мачеха. Вместе с ней я преображалась под воздействием волшебной палочки феи.
Сколько раз я мечтала, о если бы мне найти волшебную палочку!
В.П.Катаев написал сказку «Цветик-семицветик». В ней автор, как бы в предостережении, показывает, что может произойти при неумеренных желаниях и больших возможностях. Как героиня его сказки, вначале захотела заполучить игрушки всего мира, и когда они запрудили улицы, то пришлось потерять волшебный лепесток, только чтобы исправить неразумное желание. Но на смену ему возникает еще более фантастическое – побывать на Северном полюсе. Оказавшись там в летнем платьице среди симпатичных, но все-таки грозных белых медведей, был напрасно потерян еще один лепесток, только для того, чтобы возвратиться в свой солнечный двор. И только последний лепесток был употреблен с благородной целью: исцеление хромого мальчишки.
Так и я мечтала заполучить волшебную палочку и с ее помощью осуществить свое самое заветное желание – сделать всех людей бессмертными, так как считала, что смерть – самая большая несправедливость. И люди бьются над этой загадкой – смерть: кто создал их и почему смерть побеждает жизнь. Ведь как многие убеждены, именно смерть ставит последнюю точку.
В новостях по телевидению, радио, в газетах только и сообщается, что еще кто-то расстался с жизнью. И люди, отчаявшись говорят:

«… Станем есть и пить, ибо завтра умрём!»
(1-е Коринф. гл15 ст.32)

И я также рассуждала, пока Сам Господь по великой милости Своей, не открыл мне Свою книгу жизни – Библию. И я, перечитавшая много книг понимаю, все вместе они не затмят и не заменят Библию, а она вмещает в себе все книги мира.

«Кто думает, что он знает что-нибудь, тот ничего еще не знает так, как должно знать.»
(1-е Коринф. гл8 ст.2)

В ней ответы на все вопросы: кто я, откуда, зачем, что такое жизнь и смерть?

«Славлю Тебя, потому что я дивно устроен. Дивны дела Твои, и душа моя вполне сознает это»
(Псалом №138 ст.14)

Люди издревле пытались понять себя. Вот и царь Давид написал: «я дивно устроен».
Нашим соседом был дедушка Георгий. Он был инвалидом без ноги.
Меня поразило его свидетельство моей маме, когда он говорил, что сегодня я опять шевелил пальцами ноги, которой нет. Для меня, девочки, подслушавшей этот разговор, это признание было из области фантастики. Сейчас я уже много слышала подобных свидетельств, когда безногие или безрукие, не во сне, а наяву испытывают подобные ощущения.
Организм человека изучен медиками, и даже в медицинских справочниках подсчитано количество клеток взрослого человека. Но кто, кроме этих специалистов, воспринимает себя как огромное количество клеток. Ни одной из них мы не можем создать, а тем более проконтролировать ее работу. Следовательно, необходимо признать, что мы себя не знаем, и не в нашей власти давать сердцу команду сокращаться, пульсировать, либо следить за каждым вдохом и выдохом. Ученые доказали, что через каждые семь лет человеческий организм полностью обновляется. Средний возраст человека 70 лет, за это время он 10 раз обновился. Мы теряем свои клетки без сожаления, не заботясь и не ощущая дискомфорта. Имея такую способность обновляться, мы должны были бы не стареть и не умирать. И врачи совершают чудеса хирургии, заменяя больному почку, сердце, тем самым продлевая ему жизнь.

«И отвечал сатана Господу и сказал: кожу за кожу, а за жизнь свою отдаст человек все, что есть у него»
(Иов гл.2 ст.4)

Никто не будет спорить, что жизнь – это бесценный дар. И в каком бы возрасте не был человек или крепости здоровья, самое большое его желание – жить!

Терпенья не станет, ослабнут ли силы,
В тумане сомнений потонет душа –
С девизом иди ты до самой могилы,
Ведь жизнь и в страданье всегда хороша.
В ней большего счастья не может и быть:
Надеяться, верить, любить.
(Песнь возрожден. №553)

Изучая историю нашего государства, даже не верится, что всего каких-то 100 лет тому назад, основное население страны – были безграмотные люди. За 100 лет наука и техника стремительно развивались, и то, что было фантастикой сегодня – реальность. Человек побывал на Луне, исследовал морские глубины, покрыл всю Землю сетью Интернета, у многих есть персональный компьютер и мобильные телефоны.
И коль нам дан доступ к информации, откроем книгу Библии и прочтем тайну нашего сотворения

« И создал Господь Бог человека из праха земного, и вдунул в лице его дыхание жизни, и стал человек душою живою».
(Бытие гл.2 ст.7)

В этом стихе мы находим три составляющие человека:
1) Дыхание жизни – дух
2) Душа живая – душа
3) Прах земной – тело

« Сам же Бог мира да освятит вас во всей полноте, и ваш дух и душа и тело во всей целости да сохранится без порока в пришествие Господа нашего Иисуса Христа.»
(1-е Фессалон. гл.5 ст.23)

Бог сотворил человека для жизни, потому и заложил в нем эту удивительную способность обновления. Бог является вечным источником жизни, и свое творение – человека, создал для жизни.
Но когда человек соединился со злом, тогда начал действовать закон смерти.
На днях по телевизору смотрела передачу о покушениях на Гитлера. Сколько же людей желало ему смерти. И что бы было, если бы зло существовало вечно?
Бог мудро все устроил и предупредил человека

«И заповедал Господь Бог человеку, говоря: от всякого дерева в саду ты будешь есть, 17 а от дерева познания добра и зла не ешь от него, ибо в день, в который ты вкусишь от него, смертью умрешь.»
(Бытие гл.2 ст.16-17)

Но Творец любит свое творение. И хотя произошел разрыв между Богом и человеком, Господь продолжает заботиться о жизни людей.
И если бы смерть ставила последнюю точку, это было бы ужасно. Но для человека есть путь жизни.

« Истинно, истинно говорю вам: слушающий слово Мое и верующий в Пославшего Меня имеет жизнь вечную, и на суд не приходит, но перешел от смерти в жизнь.»
(от Иоанна гл.5 ст.24 )

Слушающий Слово Мое и верующий – имеет жизнь вечную.
Вот и ты, друг мой, читающий эти строки, слышишь Слово Божие, и тебе, чтобы иметь жизнь вечную, остается только поверить Своему Творцу.
О как твоя душа жаждет услышать эти слова, что тебя любит Сам Владыка вселенной, что Он тебя ищет как драгоценную жемчужину, что Он уже искупил тебя от смерти и ада пречистой кровью Иисуса Христа. Что Господь приготовил для тебя прекрасный город в Своем Небесном Царстве.

« Говорю вам тайну: не все мы умрем, но все изменимся вдруг, во мгновение ока, при последней трубе; ибо вострубит, и мертвые воскреснут нетленными, а мы изменимся.»
(1-е Коринф. гл.15 ст.51-52)

Мы все в своей жизни уже претерпели одно изменение среды обитания. Первый наш опыт – чрево наших матерей, где мы находились в замкнутом пространстве и в водной среде. Но Бог Своею мудростью определил нам быть там только 9 месяцев, а потом вывел нас в этот прекрасный мир, который некоторые называют «белый свет».
До потопа люди жили в среднем 900 лет, но после потопа Бог сказал

«И сказал Господь: не вечно Духу Моему быть пренебрегаемым человеками; потому что они плоть; пусть будут дни их сто двадцать лет.»
(Бытие гл.6 ст.3)

Но мы видим в наше время, что очень редко кто достигает этого возраста. Так как многие люди предались делать грех с ненасытимостью и забыли Своего Творца, служат злу, поэтому на Земле умножается зло: войны, голод, болезни, стихийные бедствия.
Уже однажды Бог произвел на Земле суд за все злодеяния людей, послал потоп и изменил климат. И сейчас мы видим, что Земля находится в бедственном положении, ей угрожает глобальное потепление, участились ураганы, цунами, СПИД.
Но Господь не перестал любить Свое Творение. Не оставил нас в бедственном положении, а указал нам путь спасения. И не надо искать волшебную палочку и раздавать бессмертие на Земле, потому что Сам Начальник жизни желает поселить нас в гораздо лучшем мире и открыть нам Свои чудесные тайны. Вот одна из них.

«…сеется тело душевное, восстает тело духовное. Есть тело душевное, есть тело и духовное.»
(1-е Коринф. гл.15 ст.44)

«Но не духовное прежде, а душевное, потом духовное.»
(1-е Коринф. гл.15 ст.46)

Мы все на земле живем в теле душевном, а Бог нам даст тело духовное, имеющее удивительные способности жить вечно.
И для этого необходимо поверить Своему Творцу, возжелать вечную жизнь, признать себя грешным человеком, попросить прощение у Бога, принять Иисуса Христа своим Господом.
Поверь в мечту и она осуществится.
Но только не надейся, что все это произойдет само собою, без твоего участия, что после смерти ты автоматически попадешь в Царство Божие. Нет, к Богу приходят добровольцы, которые пообещали Богу на Земле исполнять Его заповеди, прилагали к этому усердие, творили добро, побеждали грех, были влюблены в Своего Творца и Отца.
Да благословит тебя Господь, дорогой читатель.
От всей души желаю тебе бессмертия.]]> http://www.ForU.ru/slovo.39403.html 2012-02-08 14:33:33 http://pavel.ForU.ru/ (Фёдоров Павел) Ещё в декабре 2008 года было сделано заявление старших служителей христианских евангельских церквей Украины по поводу религиозно... Уважаемый Виктор Федорович!

От имени всех членов церкви "Посольство благословенного Царства Божьего для всех народов" примите наши искренние поздравления с Днем рождения!

Мы благодарим Вас за любовь, верность и неустанную заботу, которую Вы вкладываете в Украину и каждого его жителя.

Находясь на посту Президента, Вы осуществляете весомый исторический вклад в развитие и благосостояние народа Украины.

Ваша социально-политическая деятельность создала условия для развития многих общественных организаций и политических партий, благодаря которым наша страна превращается в могучее развитое прогрессивное государство, а народ – в высоконравственную и духовную нацию.

Мы молимся и верим, что и в дальнейшем Сам Бог будет использовать Ваши личные способности и таланты для процветания Украины, для признания страны на международной арене.

Желаем Вам Божьего благоволения, мира, защиты и вдохновения в почетном труде и служении украинскому народу!

Пусть Бог обильно благословит Вас и Вашу семью!

С любовью и молитвами за Вас,
Старший пастор церкви "Посольство благословенного Царства Божьего для всех народов"
Сандей Аделаджа

Пять лет назад этот же пастор и церковь говорили обратное.Когда ему можно верить?]]> http://www.ForU.ru/slovo.39402.html 2012-02-08 14:02:26 http://Anatoliy1990.ForU.ru/ (Анатолий) Открылось Христианское Музыкальное Онлайн Радио "Живой_Звук" слушать нас онлайн http://volnorez.com/zhivoj_zvuk ! Веду... http://www.ForU.ru/slovo.39401.html 2012-02-08 08:57:37 http://bogdanova.ForU.ru/ (Богданова Наталья) "Дорогие соседи! Сегодня в одиннадцать утром | У дверей потеряла я деньги – сто двадцать рублей. | Кто найдет – принесите в к... А не только тот, кто много приобрел.
И не значит слыть лукавым или странным,
Если без притворства говорить о том.

Много выражений знаем мы известных:
Ничего с собой никто, мол, не возьмет.
Но, ведь, если только быть предельно честным,
Каждый понимает, что не так живет.

В этот век прогресса, разных инноваций,
В век скачков гигантских техники, авто
Остается меньше человеку шансов,
Чтобы осознать – кто я без Бога? Кто?

Счастлив может быть и кто доволен малым.
Тот, кто этим малым может послужить
Братьям или сестрам, путникам усталым –
Дверь свою открыть, принять и накормить.

Счастлив может быть и кто доволен малым.
Тот, кто все богатство дома и души
Передал структурам вовсе не охранным,
А отдал Творцу в молитвенной тиши.

Мы, на самом деле, только тем богаты,
Что с любовью можем людям раздавать.
Это есть тот жемчуг, серебро и злато,
Что, как хлеб по водам, к нам придет опять.]]> http://www.ForU.ru/slovo.39400.html 2012-02-08 08:53:32 http://kodebskiy.ForU.ru/ (Владимир Кодебский) Ревёт толпа | | «В Нигерии более 35-ти тыс. человек оставили свои дома из-за страха перед нападениями исламистской секты Боко Хаа... Подарили прыткий мяч.
Целый день до ночи самой
Он со мной носился вскачь.

А сегодня пред служеньем
Я сказала так мячу:
Я с тобою в воскресенье
Баловаться не хочу.

Я поеду на собранье,
Буду петь, стихи читать,
Умножать о Боге знанье,
Буду Бога прославлять!
* * *]]> http://www.ForU.ru/slovo.39399.html 2012-02-08 05:06:49 http://georgij.ForU.ru/ (Георгий Петров) 1. Любовь Божия - суть дарование нам блага (жизни вечной). | 2. Спасается человек Словом Божиим - Истиной. | 3. Суть Спасения - Ро... =======================
Я утверждаю что любовь к Богу важнее.
Что бы было понятнее - скажу:
Многие говорят - но ведь заповедь одна и и составляет единое целое - Возлюби Бога и возлюби ближнего.
=======================

На самом же деле Заповедей, конечно, ТРИ!
Две Ветхозаветных и одна - НОВАЯ, данная Христом Иисусом.

Ветхий Завет:
36 Учитель! какая наибольшая заповедь в законе?
37 Иисус сказал ему: возлюби Господа Бога твоего всем сердцем твоим и всею душею твоею и всем разумением твоим:
38 сия есть первая и наибольшая заповедь;
39 вторая же подобная ей: возлюби ближнего твоего, как самого себя;
40 на сих двух заповедях утверждается весь закон и пророки.
(Матф.22:36-40).

Новый Завет:
34 Заповедь новую даю вам, да любите друг друга; как Я возлюбил вас, [так] и вы да любите друг друга.
35 По тому узнают все, что вы Мои ученики, если будете иметь любовь между собою.
(Иоан.13:34,35).

Выполняются Заповеди последовательно ...
7 Возлюбленные! пишу вам не новую заповедь, но заповедь древнюю, которую вы имели от начала. Заповедь древняя есть слово, которое вы слышали от начала.
8 Но притом и новую заповедь пишу вам, что есть истинно и в Нем и в вас: потому что тьма проходит и истинный свет уже светит.
9 Кто говорит, что он во свете, а ненавидит брата своего, тот еще во тьме.
(1Иоан.2:7-9).

Если Ветхий Завет требовал любить ближнего как самого себя, то в Новом Завете Бог говорит о том, что ближнего нужно любить так, как Любит его (ближнего) Бог.

Кто же БЛИЖНИЕ Богу и нам, христианам, по Новому Завету?

46 Когда же Он еще говорил к народу, Матерь и братья Его стояли вне [дома], желая говорить с Ним.
47 И некто сказал Ему: вот Матерь Твоя и братья Твои стоят вне, желая говорить с Тобою.
48 Он же сказал в ответ говорившему: кто Матерь Моя? и кто братья Мои?
49 И, указав рукою Своею на учеников Своих, сказал: вот матерь Моя и братья Мои;
50 ибо, кто будет исполнять волю Отца Моего Небесного, тот Мне брат, и сестра, и матерь.
(Матф.12:46-50).

А в чём состоит воля Отца Небесного?

35 Иисус же сказал им: Я есмь хлеб жизни; приходящий ко Мне не будет алкать, и верующий в Меня не будет жаждать никогда.
36 Но Я сказал вам, что вы и видели Меня, и не веруете.
37 Все, что дает Мне Отец, ко Мне придет; и приходящего ко Мне не изгоню вон,
38 ибо Я сошел с небес не для того, чтобы творить волю Мою, но волю пославшего Меня Отца.
39 Воля же пославшего Меня Отца есть та, чтобы из того, что Он Мне дал, ничего не погубить, но все то воскресить в последний день.
40 Воля Пославшего Меня есть та, чтобы всякий, видящий Сына и верующий в Него, имел жизнь вечную; и Я воскрешу его в последний день.
(Иоан.6:35-40).
34 Иисус говорит им: Моя пища есть творить волю Пославшего Меня и совершить дело Его.
(Иоан.4:34).

Что же нам нужно делать, чтобы поступать по Воле Бога, совершать ДЕЛО Его?

27 Старайтесь не о пище тленной, но о пище, пребывающей в жизнь вечную, которую даст вам Сын Человеческий, ибо на Нем положил печать [Свою] Отец, Бог.
28 Итак сказали Ему: что нам делать, чтобы творить дела Божии?
29 Иисус сказал им в ответ: вот дело Божие, чтобы вы веровали в Того, Кого Он послал.
(Иоан.6:27-29).

Необходимо отметить, что выполнение же декалога (Заповедей Моисеевых) для христианина дело вполне естественное и Заповедь Новая вбирает его в себя. Христианин ведёт себя таким образом, что НЕ нарушает их.]]> http://www.ForU.ru/slovo.39398.html 2012-02-08 04:53:09 http://kostik.ForU.ru/ (Kostikov) Это не выдумано... | | Такие у нас драмы, драматичные ли, недраматичные ли?... | | Сам решай. | | | VITALIK *** ответ для Konstan...
Она поправила шлейф своего совершенного, необычайно широкого платья, когда серебряная птица окунула свой клюв в её чашу, и не для питья, но прополоснуть.
...
Марина... Так техника картин о море называется, то есть не совращай дух ума своего в женское на земле и не вращай дух ума своего в Ложе Соломоново на небе.

Бряцай Господу как Дитя.]]> http://www.ForU.ru/slovo.39394.html 2012-02-07 22:22:51 http://lubywka.ForU.ru/ (Любовь Вдовиченко) У каждого своя стена, | Где плачем о себе самом, | Ведь милость всякому нужна - | Твой Бог заботится о том. | | Бог твой - Опора... И идти, улыбаясь, не вмочь,
Ты запомни: Иисус тебя любит,
И Он хочет в беде помочь.

Не спеши, истомившись к людям,
Их защиты себе не ищи,
Они сами в дороге трудной
Унывают и плачут в ночи.

Но иди к Иисусу с печалью;
Он не ранит тебя, поймёт,
И Своими любви лучами
Радость в жизни твоей пошлёт.

Когда горе придавит глыбой,
И идти по земле не вмочь;
Не забудь: Иисус очень любит,
И Он может в беде помочь.
1976]]> http://www.ForU.ru/slovo.39383.html 2012-02-07 20:50:22 http://tanemills.ForU.ru/ (Юрий Абросимов ) Порок не даёт человеку свободно вздохнуть, и тогда полной грудью набирает человек едкий лютик, и усовершается порок в кусок мяса...
Но мается душа в мудрость, но томится дух в пророчество...

Не всем, однако, нет, не всем, некоторым чистой воды рочество как Иуде Искариоту.

Но некоторым моя речь - это вполне понятно и опытом вечности уже сейчас близко.

Тут любящий борение пророк!]]> http://www.ForU.ru/slovo.39382.html 2012-02-07 18:29:48 http://ustinova1.ForU.ru/ (Golyb) «Оттого гордость, как ожерелье, обложила их, и дерзость, как наряд, | одевает их; выкатились от жира глаза их, бродят помыслы в ... ТУ ВОЙНУ, ЧТО В НЕБЕСАХ.
КАК СКРЕСТИЛИСЬ ТАМ МЕЧИ
ЗА СПАСЕНИЕ ДЛЯ НАС.
КАК ЗВЕНЯТ В ПРОСТРАНСТВЕ НЕБА
НАОСТРЁННЫЕ МЕЧИ.
И ХРИСТОВО ОПОЛЧЕНЬЕ
САТАНУ К ЗЕМЛЕ ТЕСНИТ.
ПАДШИХ АНГЕЛОВ ПРЕДАВШИХ
ЧТО ОТ ПРАВДЫ ОТОШЛИ.
БОГ ИХ С НЕБА ИЗВЕРГАЕТ
ВО ВЛАДЕНЬЯ САТАНЫ.
ЕСЛИ ВЫБРАЛ ПУТЬ КТО СВЕТЕЛ
НЕ ПРОБИТЬСЯ БЕЗ БОРЬБЫ.
И ИДЁТ ВОЙНА НА НЕБЕ,
ЗА МОЛИТВЫ ЗА ПУТИ.
ЗА ОШИБКИ, МЫ ВЕДЬ ЛЮДИ,
ПРЕГРЕШЕНЬЯ И БОРЬБУ.
И БЫВАЕТ ОЧЕНЬ ТРУДНО,
ПОБЕДИТЬ В ТОМ САТАНУ.
И БЫВАЮТ РАНЫ ТЯЖКИ
У ХРИСТОВА ОПОЛЧЕНЬЯ.
ПОТОМУ ЧТО ОЧЕНЬ ЧАСТО
ЕГО ЛЮДИ ТАК БЕСПЕЧНЫ.
НЕ СТРЕМЯТСЯ К ОСВЯЩЕНЬЮ
ЧАСТО В РОПОТЕ В ГРЕХАХ.
К ПОКАЯНЬЮ НЕТУ ВРЕМЯ,
И В МОЛИТВЕ КОЕ КАК.
ЕСЛИБ ВИДЕТЬ МЫ МОГЛИ
КАК ЗА РОПОТ НЕДОВОЛЬСТВО.
ВОСТАЮТ ЗА НАС ПОЛКИ
ПРИЗЫВАЯ КРОВЬ ХРИСТОВУ.
ЕСЛИБ ЗНАЛИ АРГУМЕНТЫ,
САТАНА ЧТО ВЫСТАВЛЯЕТ.
КАК БЫВАЕМ МЫ НЕВЕРНЫ
И ИИСУСА ПОСРАМЛЯЕМ.
ЕСЛИБ СЛЫШАЛИ СЛОВА МЫ
ЧТО В ГОРЯЧНОСТИ СКАЗАЛИ.
ПОКРАСНЕЛИБ ОТ СТЫДА
САТАНА ИХ ПОВТОРЯЕТ.
ПОВТОРЯЕТ ПРЕД ПРЕСТОЛОМ
И СВОЁ ЧУТЬ ЧУТЬ ДОБАВИТ
НАРУШИТЕЛЯМ ЗАКОНА
СУД ОН БОЖИЙ ВОПРОШАЕТ.
НЕ ЗАБУДЬТЕ ДАНИИЛА
И ЗАКОН ПИСАЛ КАК ДАРИЙ.
БЫЛ ЗАКОНОМ УЛОВИМ ОН,
ДАНИИЛУ РОВ СО ЛЬВАМИ.
МЫ Ж ТЕПЕРЬ НЕ ПОД ЗАКОНОМ,
ВСЁЖ НЕ БУДЕМ ЗАБЫВАТЬ.
И ЧТОБ КРОВЬ ЛИЛАСЬ ХРИСТОВА,
РАН НЕ БУДЕМ РАЗРЫВАТЬ.]]> http://www.ForU.ru/slovo.39381.html 2012-02-07 18:04:48 http://tatiana1vand.ForU.ru/ (Татьяна Вандышева) На свете много дивной красоты. | Великий Бог, всё это сделал ТЫ! | Снежинка, лес, изящество цветка, | Прозрачность льда - во всём Т... Я не хочу так больше жить, как я жила.
Ты путь мне освети, дай цель надежде
И сохрани от равнодушия и зла.

Тебе подвластно всё - земли просторы,
Глубины вод и вышина небес.
От Твоего лица растают горы,
Иссохнет море и сгорит зелёный лес...

Но ТЫ, Господь - Отец, Творец, Создатель!
Твоя любовь и милость выше облаков!
Даёшь Ты жизнь и блага, Бог-Даятель,
Хоть иногда к нам по-отечески суров.

Прошу, дай видеть то, о чём молиться,
Дай ощущать всё точно так же, как и Ты.
От Духа Твоего дай мне напиться
Текущей к вечности Твоей живой воды.

Пусть жарче станет, искренней молитва,
Чтоб небеса пронзала огненной стрелой
И приносила мне победу в каждой битве!
Ведь ТЫ-Бог мой и ТЫ всегда со мной!]]> http://www.ForU.ru/slovo.39378.html 2012-02-07 16:49:32 http://Belih.ForU.ru/ (Белых) Почему Каин убил Авеля? ПРОСТО! Это была Зависть. | | Всё просто. | | Зависть была, потому и убил... Зависть у него вспыхнула глуб... о современном состоянии верующих.
Вот несколько мыслей и образов, показанных мне Духом Божьим.
Также, цитаты из диалогов с христианами.

- Эй! ТЫ... - раздался голос робота.
- Почему - ты? - спросил я, и робот в рыжем парике и с красным носом,
с улыбкой Гуинплена, ответил:
- В английской речи нет слова Вы!
(так говорите со мной по-английски - подумал смущенно я...)
- Скушай твикс или сникерс!..
- Что это?!
- Этот наши цитаты из евангелия!
- Да мне бы борща покушать, - грустно ответил я...
- Что это такое?? - процедил сквозь улыбку бессмертной мумии робот-клоун.
- Да это настоящая пища, где все растворено в пригодной к употреблению форме...
- Вот! Снниккерс! Он уже пригоден!..
- Да чего-то уже живот болит от этих сухих сниккккерсов...
- У меня не болит, - ответил киборг в рыжем парике, и, весело
подпрыгнув в воздух, сделал сальто-мортале.
- Ты должен съесть сникерс, и будешь сыт, а потом пойдешь за мной!
- Куда?
- Туда, где Бог... - глаза робота закатились, и возникло ощущение, что
он отключился...
- Ну вот, - облегченно вздохнул я, и собрался уходить...
Но тут стальная рука железного дровосека схватила мне за рукав.
- Только с нами Боггг! - произнес очнувшийся навязчивый плод
техногенного маркетинга, - У нас много сникерсов! Склад! Там есть
новый вид - съедобные фантики! Два в одном.
- Неее... мне нужно домой, я хоть свежие овощи поем...
- Только с нами Боггг! Только с нами Хрристосс!.. - твердила программа
в роботе, и лампочки на его груди замелькали, как новогодняя ёлка.
- Разве Иисус ел сникерсы??
Тут робот не смог ответить, его чипы не нашли комбинаций ответа, и он
задымился...
- Йа...и йа... и йа.. не п...п...понимаю тебя... ты говоришь слишком сложно!
сникерсус... несусниг...
В этот же момент подъехала дорогая машина, вся тонированная, с
красочными надписями:
Из машины вытянулась рука с золотым перстнем-набалдашником с
брильянтом, и втащила робота с перекосившимся рыжим париком в салон
авто...
.....
- Ух... какой денек - подумал я.
Явно признаки фастфудовского христианства американской ментальности.
- Вот-вот! - послышался странный голос за спиной. Стоял человек в
ризах наподобие одеяний иудейских священников времен Христа.
- Расплодились тут! - прошипел незнакомец. - Пойдем со мной, я покажу
тебе истину, и она сделает тебя свободным.
- А что для Вас истина? - удивленно спросил я.
- Только мы имеем её из рук Апостолов!
- Хм... интересно, а я думал, что Истина - это Христос, открываемый
сердцам Святым Духом.
- Нет! Истина непостижима... она только в вере - в нашем предании.
- А как же рассуждения?
- Мы от Апостолов! Верь нам! Видящий нас - видит учение Христа... -
продолжал твердить и талдычить странный человек.
(Что-то сложно представить Апостолов в таком одеянии - как они по
горам-то и холмам бегали, проповедуя народам в таком-то облачении? Да
и Храм вроде в Иерусалиме Богом разрушен... зачем атрибутика пышная
такая?..)
Почувствовав во мне отсутствие веры своим словам, храмовник незнакомец степенно
удалился...
- Господи... - я обратился мысленно к Богу, - когда же придет царство Твое?..
И как легкий ветер, или звук нежной музыки я услышал родной голос:
- Дитя... Царство Мое внутри вас есть... Следуй за Мною....]]> http://www.ForU.ru/slovo.39377.html 2012-02-07 16:07:29 http://marinakartina.ForU.ru/ (Марина ) Благость Божия ведёт человека к покаянию, но не всегда эта благость преуспевает, и потому приходит Дух Святой как тот гость, кот...
Сила Имени
(парафраз фант. рассказа другого автора)


Группа исследователей глубокого космоса обнаружила новую планету вполне пригодную для жилья.

А я в этой группе был первым, кто подписался купить своё имение на новой планете.

Все необходимые бумаги за подписью Спиридонова были оформлены очень быстро, и уже через неделю мне вручили образные ключи и подарили рекламную брошюрку.

- Ты знаешь? Мы назвали планету звучно! Спиридонтер!! Мы назвали её по имени директора центра наших исследований, - объявили мне наши бюрократы, разворачивая буклет.

Смотри!..

"Прилетайте на Спиридонтер... Девственная атмосфера планеты и чистые реки, которые текут в одну мощную Спиридонку оставят в вас воспоминания, которые превыше слов земных. А дружелюбные животные? Зоологи поражены разнообразием видов этих спиридов! Виды гор, на которых цветет Спирифид..."

Я не дочитал. Я закрыл книжицу.

- Вы знаете, друзья? Мне расхотелось покупать имение на этом ... как его ... на Спиридонтере.

П.С.

Рассказ был вполне широко и цензурно опубликован в России во время 70-х годов.

Удивительное рядом! Как пробилось семя?!

Или всё же это были годы уже девяностые? Не хочу врать, не помню. В любом случае кому-то расхотелось иметь имение на Спиридонтере! Слава Богу!!!

К практике:
... меня зовут баптист Марк Заплётин.
... есть вера право славная, то вера православная!
... я Свидетель Веры Евангельской, а вы кто?

Зоологи поражены изобилием видов этих спиридов!

Имя твоё Творцом-Господом дышит ли?
_________________________________________________


Под мышцами вечными
или Правда Гада


Гад - сын седьмой или пятый если считать поимённо, только от уст ветхой Лии.

Имя отрока удивительно пророческое и играет в свирель мудрости через все языки дня и ночи.

"Гад значит прибавилось!" - сказала Лия: "Прибавилось и проблем, и радостей! Прибавилось Полноты!!"

Иаков пророчествовал: "Теснит Гада враг, но Гад оттеснит его через подъём переворотом, и там где ад, будет Гаду награда."

А Моисей сказал, что Гад сел как законодатель и сам себе отделил удел, главенствуя и исполняя правду."

Будьте благословенны как Гад!!!

_________________________________________________

Вздор!


Вздорница имеет такую забавную привычку - она тщательно проверяет на крепость каждое кресло или даже табурет, на который она садится.

Не развалится ли?..

Действительно презабавно, потому что садится она обычно перед ТВ, где смотрит мыльную оперу.

Таковы пути миллионов и миллиардов, и не в ТВ суть, но в сфере.

А Бог будет абортировать все пузыри!]]> http://www.ForU.ru/slovo.39375.html 2012-02-07 11:26:26 http://blazhenia014.ForU.ru/ (женя блох) Ленинградцы,братья мои, | Как смогли пережить все это? | Ленинградской блокады дни | Все смешалось зима и лето. | Ленинградки,сестры... Руку протяну тебе,поглажу.
Воззови, отвечу Я любя,
О твоей печали мне расскажешь.
Я не сплю,поверь,тебя слышу.
Барабанит дождик в твою крышу,
Я ему скажу: стучи потише,
Ветру прикажу:лети повыше.
Я закрыл лицо луны платочком,
Чтобы до утра проспала дочка,
Подпояшу солнце поясочком,
Лучик подпущу лишь к ноготочку,
Воззови! Теперь ты отдохнула?
Расскажи,рассею все сомненья,
Почему тоска из глаз плеснула?
Руку дай,войдем Мы в воскресенье]]> http://www.ForU.ru/slovo.39373.html 2012-02-07 10:13:38 http://Sib.ForU.ru/ (Алексей) Люди; что с нами случилось? Что происходит в наших сердцах и в наших душах? Куда делось все то человеческое, что вложил в нас Го... Когда народ твой ждал Миссию.
Искал спасенья он всегда,
Терпел страдания любые.

Любил, надеялся и ждал,
И верил, что придет то время.
Господь услышит и тогда,
Пошлет в их жизнь, спасением Миссию.

Народ Исаия и Иеремия,
Молился, Бога вопрошал.
В спасенье и защиту веря,
Он очи к Богу созерцал.

В народе том жила Мария,
Собой прекрасное дитя.
Во всех делах своих невинна:
И в жизнь и в Бога, влюблена.

И вот, настало это время,
Господь избрал, от всех тая.
Которая родит, для мира,
Спасителя, Израилю - Царя.

И так, надежды оправдались,
И в небе, вспыхнула звезда.
Со всех концов, посланники стекались,
Чтобы увидеть Юного Христа.

В хлеву, рожден был тот ребенок,
Достойный Сын у Бога и Отца.
Возрадуйся народ Израилев,
Родился Он, спасти тебя.

Но радость, в горе превратилась,
Весь Вифлеем в крови тонул.
Царь Ирод очень был напуган,
Дитя, убить решился он.

Господь не даст Дитя в обиду,
Ведь, Божий план не сокрушим.
Младенец будет юношей великим,
Народы мира, с Богом Он един.

И вот настала новая эпоха,
Господь в народ Спасителя послал.
Господь простил, грехи народам мира,
Для этого Израиль Он избрал.

Иисус пришедший для спасенья,
Грехи народов, примет на Себя.
И силой Господа, любви великой,
Пойдет по жизни, Господа, Дитя.]]> http://www.ForU.ru/slovo.39372.html 2012-02-07 09:13:00 http://nebo777.ForU.ru/ (Курганская Надежда) Застыла жизнь на кончике иглы, | В висках стучатся мысли беспокойно... | Прощай, мой друг, мне вот не до игры, | пока ж... Что скажу ему, что поведаю.
Оправдание вряд ли найду.
Боль и стыд в полной мере изведаю.
Как такое случиться могло,
Где же были родные, друзья?
Брат мой, отрок, в темнице сырой.
Вмиг померкло сияние дня.
Ночь… Сплошная кромешная ночь
Опустилась на душу мою
Есть ли тот, кто мне может помочь?
Как пойду я Отцу моему?
Отворите темницу скорей,
Отрок пусть воротится домой.
Тяжек грех и вина велика
За него понесу её я.
Так Иуда, рыдая, просил,
А над ним полыхала гроза.
Воротиться домой, нету сил…
Как Отцу он посмотрит в глаза?
Это место читаю не раз,
Задавая себе, я вопрос,
Как пойду я к Отцу моему
Ведь сюжет очевиден и прост.
Часто в жизни, имея детей
Мы печёмся о нуждах плотских
Что поесть им, во что их одеть
Что бы было не хуже других
А душа остаётся пустой
Жаждет пищи духовной она
И тревожный Иуды вопрос
Задаю для себя я тогда.
Как пойду я к Отцу моему
Что скажу Ему, что поведаю?
Посмотрю ли я прямо в глаза,
Боль иль радость тогда я изведаю?
Мой Господь, Ты как в прежние дни
Силен в душах родных преломить
Хлеб Небесный, чтоб их накормить.
Чтоб душа лишь Тобою жила.
Чтоб она восхищалась Тобой,
Пламенела, любовью горя.
И, однажды, вернувшись, домой
Мы б сказали: Вот я и семья! 2006 г.]]> http://www.ForU.ru/slovo.39367.html 2012-02-07 04:59:35 http://andreiblinov.ForU.ru/ (Андрей Блинов) Осенний вечер, как же всё знакомо! | И вновь один: ни друга, ни родных… | Дожди идут, я дома, дома, дома, | Приник к окну, прислуш... Улыбнулся прохожий,
Ты в ответ ему тоже
И спокойнее вечер,
Словно стали моложе.
Доброта, она лечит,
От себя и бессилья,
От щемящей разлуки.
Твои ватные руки,
Превращаются в крылья
И уже не до скуки.
Время лечит бессилье.
А над городом низко –
Самолётик-игрушка
И девчонка Иришка,
Что-то шепчет подружке.
Всё хорошее близко,
Даже старая кружка…

Тает жизнь, как ириска….
2010]]> http://www.ForU.ru/slovo.39365.html 2012-02-06 21:34:41 http://mrcvetov.ForU.ru/ (Цветов Андрей ) О холоде иногда говорят: "Пронизывающий." А смерть от холода как анестезия, безболезненно. | | Но возможно ли нанизыват...
Но возможно ли нанизывать свет? Возможно ли на земле как на небе наНИЗывать Свет?

Соль по ниточке... Детские эксперименты помните?

Сегодня (если повзрослели) в качестве ниточки возьмём не цветочки - мамины улыбочки, но пророческую полночь.

Взмолимся, взвоем за погибающих!]]>