Для ТЕБЯ - христианская газета

«Слухай своє серце»
Проза

Начало О нас Статьи Христианское творчество Форум Чат Каталог-рейтинг
Начало | Поиск | Статьи | Отзывы | Газета | Христианские стихи, проза, проповеди | WWW-рейтинг | Форум | Чат
 


 Новая рубрика "Статья в газету": напиши статью - получи гонорар!

Новости Христианского творчества в формате RSS 2.0 Все рубрики [авторы]: Проза [а] Поэзия [а] Для детей [а] Драматургия [а] -- Статья в газету!
Публицистика [а] Проповеди [а] Теология [а] Свидетельство [а] Крик души [а] - Конкурс!
Найти Авторам: правила | регистрация | вход

[ ! ]    версия для печати

«Слухай своє серце»


На площі біля школи ще зранку грала музика. Діти потроху збиралися. Всі охайно одягнені з квітами в руках бігли вони на поклик шкільного дзвоника. Веселі першокласники раділи: завтра вони будуть вже вільні. Починалися канікули. Всі чогось чекали, хвилювалися. Але важливим цей день став для випускників. Сьогодні вони почують останній в своєму житті шкільний дзвоник. На них чекає самостійне доросле життя.

Дівчата під звуки гімну тихо витирали сльози, хлопці струнко й серйозно стояли поруч. Що подарують їм наступні місяці, ким стануть вони в житті? Ніхто не зміг відповісти на це питання остаточно. Всі лише сподівалися...

Серед шкільного гомону стояла Олена. Вона була єдиною, хто досі ще навіть не уявляв куди йти далі. Всі її однокласники хоча б мали мрії. А вона...

Залунав останній дзвоник. Ніхто з старшокласників не рухався. Всі вслухувались в якійсь рідний, але в той же час вже далекий звук. В серці Олени він пролунав наче вирок. Хто тепер допоможе їй? Хто підтримає в тяжку хвилину теплим словом? Вчителі замінили дівчині батьків. Мати Олени загинула ще три роки тому, а батько залишив їх, коли Олена була зовсім маленькою. Тепер вона лише на фотокартках бачила посмішку матусі. Останній дзвоник говорив про те, що сьогодні вона повинна розлучитися з рідною школою, зі всіма, хто її любить.

Це свято перетворилося для Олени в ще один день, який у календарі обведений чорним кольором. Вона посміхалась в той час, коли серце здригалося від сліз. Вона не змогла піти з іншими святкувати випускний. Олена повернулася додому. Дівчина дістала з великої шафи альбом, взяла фотокартку матері і притулила її до серця.

- Мені тебе так не вистачає. Якщо б ти була поруч, ти б підказала мені, куди йти далі. Чому життя таке суворе?

Олена закрила обличчя руками, але плакати вже не було сил. Вона довго ще сиділа на одному місці, а потім підвела очі і згадала слова мами: «Коли тобі буде важко, коли перед тобою скінчиться шлях, коли буде здаватися, що час зупинився – слухай своє серце, воно підкаже тобі дорогу. Воно єдине, хто ніколи не зрадить тебе. Слухай своє серце...»

Олена вийшла на вулицю. Навпроти її вікна колихалась старенька гойдалка. Дівчина підійшла до неї і доторкнулася рукою до маленького крісла. Гойдалка зупинилась. Олена на мить замріялась. Вона згадала, як маленькою мати розгойдувала її, як вона уявляла себе ластівкою, яка вільно літає біля білих хмарин. А мати посміхалась... Як давно це було. Та час повернути неможливо.

Роздуми Олени обірвалися. Вона почула як позаду плаче маленька дитина. Мати її щось кричала, та била малу з усієї сили. А потім промовила найстрашніші слова:

- Краще б ти не народилась!

Дитина заплакала ще голосніше та тулилася до ніг матусі. Але мати не зважала на це уваги. Олена підійшла до малечі та пригорнула її до себе. Дитина заспокоїлась та простягла свої ручки до дівчини.

- Ви не знаєте, як це важко – жити без матусі. Не примушуйте дитину страждати, – Олена подивилась в самі очі розлюченої матері. – Ви не розумієте... - по її обличчю покотилися сльози.

Мати підійшла до своєї дитини:

- Вибач мене, добре.

Дитинка посміхнулась, а Олена тепер нітрохи не сумнівалась, куди йти.

- Спасибі тобі, мамо. Ти навчила мене слухати своє серце.

Минали роки. Олена працювала у дитячому притулку. Вона дарувала дітям любов не однієї матері. Вона стала мамою більш, ніж ста п’ятидесяти дітей, хоча власних дітей ніколи не мала. А коли перед нею ставали проблеми, наче великі гори, вона поверталась до рідної оселі, сідала на гойдалку та... слухала своє серце.

Об авторе все произведения автора >>>

Наталья Новикова, Горловка, Украина
Привет всем! Я студентка литературного факультера Луганского университета. Работаю журналистом во всеукраинской газете "Разговор", служу детям-сиротам и люблю Христа.
e-mail автора: bigmirjc@mail.ru

 
Прочитано 6863 раза. Голосов 4. Средняя оценка: 4.5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы, замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Отзывы читателей об этой статье Написать отзыв Форум
сергей 2007-11-17 17:44:06
Дякую за Ваші оповідання. Мені дуже сподобалось. Особливо дитяча тематика. Для мене це близько, тому що також служу дітям - в дитячому служінні своєї церкви.
Бажаю успіхів!
 
Ksysha 2007-11-22 09:53:46
інколи так тяжко слухати своє серце!! воно ніколи не скаже неправди, але воно так часто говорить зовсім протилежне ніж те, що говорить розум. Серце здатне піти на все, навіть забути свою гордість, і пробачити, забути свою дівочу гордість, і попросити вибачення. Як знати, коли требя слухати голос серця, а коли розуму?
 Комментарий автора:
Бувають випадки, коли розум кричить голосніше за серце, але шепіт серця все ж таки головніший. Я не кажу, що не треба слухати практичних речей. коли діло торкається вибору долі, серце тут відіграє найголовнішу роль, а коли це просто справи буднів свою владу тут має розум.

читайте в разделе Проза обратите внимание

События 100-летней давности. Записки Солдата.Вехи. - Vehi

Хрест - Мучинский Николай

Не обижай любовь - Тихонова Марина

>>> Все произведения раздела Проза >>>

Поэзия :
Видение о рояле - Ирина Шилова

Поэзия :
Вы - боги - Людмила Дещенко
Иисус Отвечал им:не написано ли в законе вашем:"Я сказал:вы - боги?.."- Иоан.10:34, Пс.81:6. Так Дух Святой пророчески истолковал мне эти слова Иисуса Христа.Для родившихся свыше вопрос ясен:у кошки рождается кот, у человека-человек, от Бога -сын Божий(бог)!

Поэзия :
Бог прибавляет тепло - Ерошкин Валерий

 
Назад | Христианское творчество: все разделы | Раздел Проза
www.ForU.ru - (c) Христианская газета Для ТЕБЯ 1998-2012 - , тел.: +38 068 478 92 77
  Каталог христианских сайтов Для ТЕБЯ


Рамочка.ру - лучшее средство опубликовать фотки в сети!

Надежный хостинг: CPanel + php5 + MySQL5 от $1.95 Hosting





Маранафа - Библия, каталог сайтов, христианский чат, форум

Rambler's Top100
Яндекс цитирования

Rambler's Top100