Виграє березнева сопілка,
Сонце соняхом в небо зліта,
Наче Мавка, березова гілка,
Після сну розпрамляє свій стан.
Полетіти б у поле широке
Щоб напирись весняних вітрів,
Може б диво, те зеленооке
Серед поля раптово зустрів.
Враз лечу! Мов з вітрами я злився,
Над землею, як хмарка прудка.
В полі дівчина. Я опустився:
«Хто ти?» « Мавка» « Так ось ти яка!?
Що ти тут наодинці блукаєш,
Що вслухаєшся в легіт весни
Чи торішнє кохання шукаєш,
Чи зимові пригадуєш сни!»
«Заспокой мене! Бачиш, я плачу!
Ну притисни ж мене до грудей!
О, я знаю цю душу гарячу
Бо приходила вже до людей.!»
«В тебе, Мавко, в очах синє небо!»
«Ні! То море, безодня надій!»
«Не цілуй мене Мавко, не треба!
Відпусти мене, чуєш, мерщій!»...
Як злетіла з свідомості одур
То побачив картину таку;
Обіймаю я ніжно за стовбур
Серед поля, берізку струнку.
Микола Токар
Николай Токарь,
Сидней. Австралия.
Родился, рос, жил и работал на Харьковщине.
Служил в армии на Камчатке.
Не имею, не состоял, не привлекался.
Разменял восьмой десяток. В браке состою уже 41 год
Имею дочь и троих внуков.
Живу в Сиднее с 1997г e-mail автора:Niko1938@gmail.com
Прочитано 4807 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
