Вже сонце хмарами закрито,
І жовтень холодом дихнув,
На журавлиних крилах літо
Ген відлетіло вдалину.
Кимсь зачарована діброва
Стоїть напівоголена
Спадає паморозь ранкова
Немов на скроні сивина.
Приспів
Осінь, холодна осінь,
Я пам*ятаю досі,
Твої зелені очі і теплі літні ночі.
Пташине стоголосся, заквітчане волосся
Там, під вербою, лавка,
Де ти стоїш як Мавка.
Кружляє вітер лист опалий,
Туман скрива місця утіх,
І на стежки, де ти ступала,
Спадає перший, білий сніг.
Над головою ворон кряче,
І мені душу тисне щем.
І осінь, навіть осінь плаче
Холодним, вітряним дощем.
Приспів.
Осінь, холодна осінь,
Я пам*я таю досі,
Твої зелені очі і теплі літні ночі.
Пташине стоголосся, заквітчане волосся,
Там, під вербою, лавка,
Де ти стоїш як Мавка.
Микола Токар.
Николай Токарь,
Сидней. Австралия.
Родился, рос, жил и работал на Харьковщине.
Служил в армии на Камчатке.
Не имею, не состоял, не привлекался.
Разменял восьмой десяток. В браке состою уже 41 год
Имею дочь и троих внуков.
Живу в Сиднее с 1997г e-mail автора:Niko1938@gmail.com
Прочитано 5938 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Крик души : Забота о пасторе. - Юрий Рабый Зависть и жадность мешает членам церквей позаботиться о своих пасторах так, чтобы те не в чем не нуждались, а всецело занимались Божьим делом. И я верю, что члены церкви вскоре увидели б на своей жизни и на жизни церкви особенное Божье благословение. Потому что они пекутся о пасторе, а пастор печется о них ревностно служа Богу. Вот это та гармония, которую хочет видеть Бог в церкви.
