Для ТЕБЯ - христианская газета

Майстер
Для детей

Начало О нас Статьи Христианское творчество Форум Чат Каталог-рейтинг
Начало | Поиск | Статьи | Отзывы | Газета | Христианские стихи, проза, проповеди | WWW-рейтинг | Форум | Чат
 


 Новая рубрика "Статья в газету": напиши статью - получи гонорар!

Новости Христианского творчества в формате RSS 2.0 Все рубрики [авторы]: Проза [а] Поэзия [а] Для детей [а] Драматургия [а] -- Статья в газету!
Публицистика [а] Проповеди [а] Теология [а] Свидетельство [а] Крик души [а] - Конкурс!
Найти Авторам: правила | регистрация | вход

[ ! ]    версия для печати

Майстер


Юрко прибіг із вулиці дуже схвильований.
– Мамо! Мамо! Я не знаю, що мені робити!!! – ще з порога вигукнув він.
– Що робити? – усміхнулася мама. – Мити руки і вечеряти. А
потім ще поглянемо до уроків…
– Та ні, ти мене не зрозуміла, – пояснював синочок, миючи руки. – Я про моїх друзів. Я дуже хвилююсь за них!!! Розумієш, я ж уже їм говорив про Бога, а вони знову сьогодні побилися, посварилися і навіть такі погані слова говорили…
Юрко сів вечеряти, але апетиту не було.
– І що ж тепер буде?!! – засмучено бурмотів він, колупаючись у тарілці з їжею. – Це що, мої друзі вже не будуть жити в Небесному Царстві з Ісусом?!! – син запитально поглянув на матусю.
Мама сіла біля столу:
– Давай поговоримо. Не поспішай. Це добре, що ти говорив своїм друзям про Бога, але за них ще й треба молитися.
– Та ні! – Юрко не погоджувався. – Навіщо молитися? Ось ми завтра будемо гуляти – і я знову розповім їм про Ісуса, як розповідала мені ти… А ще я кожному скажу, що хто зробив поганого, щоб вони виправлялися!
– Ти думаєш, це допоможе? – мама уважно дивилась на сина, не знаходячи слів для пояснення… Та раптом її очі засвітилися радістю: – А давай я розповім тобі одну казкову історію…


Це сталося в дитячому садочку. Був вечір. Скрізь панувала тиша, адже всі дітки давно вже порозходилися по домівках. Лялька Ляля, яка жила на середній іграшковій полиці в молодшій групі, дуже сумувала, бо нею вже давно ніхто не грався. Вона озирнулася довкола і побачила безвухе однооке ведмежа, яке привітно їй усміхалося.
– Ти чого смієшся? – насупилася Ляля. – Я з такими, як ти, не дружу. Бач, у мене яке гарне плаття! І намисто! І зачіска в мене чудова! А ти – безвухе і однооке…
Ведмежа відвернулося й заревіло від образи та розпачу.
– Не плач, Мишко! – заходився втішати його іграшковий підйомний кран Підйомчик. – Я знаю, де лежать твої вушко і око. Давай я поставлю їх на місце – так, як я ставлю цеглинки, коли будую іграшковий будинок. Я гарно будую!.. А ти будеш мені аплодувати і хвалитимеш мене.
– Нічого не вийде!!! – ще більше ревів Мишко. – Бо око й вухо – це ж не цеглинки
Тут до розмови долучилася лялька:
– Ото знайшовся будівельник-помічник! – насміхалася вона з підйомного крана. – Ти ліпше на себе подивися. У тебе он колесо відвалилося, і рука твоя ледь на одному гвинтику тримається…
Підйомчик сумно поглянув на ляльку:
– А ти бачила, що в тебе на сукенці дірка і фартушок брудний?
– І… і… ти зовсім негарна і розкуйовджена! – з образою вигукнуло ведмежа.
– Неправда!!! Неправда!!! – обурилася Ляля.
Але підйомний кран підхопив її «рукою» й підніс до дзеркала. Лялька глянула на своє відображення і почервоніла. Дійсно, вигляд у неї був жахливий! Їй стало дуже соромно. Вона зрозуміла, чому давно з нею ніхто не грався…
– Друзі, будь ласка, пробачте мені, – знічено промовила Ляля. – А може ми спробуємо одне одному допомогти? Підйомчику, якщо ти дістанеш мені з верхньої полиці голку й нитки, я пришию ведмежаткові вушко…
Вона шила старанно, але ведмежатко крутилося й нетерпляче вовтузилося, тому вушко пришилося набакир. Як прилаштувати для Мишка око, друзі не знали.
Потім Ляля зашила дірку на своєму платтячку, але це чомусь вийшло негарно. Як випрати фартушок і зробити нову зачіску для ляльки, друзі теж не знали…
Ляля та Мишко спробували відремонтувати колесо для Підйомчика, але тільки-но він трохи поїздив, як воно знову відвалилося.
Що робити далі, друзі уявлення не мали. Вони були розгублені та засмучені.
– Давайте покличемо на допомогу! – запропонував Мишко.
– То ти й гукай. Ото все, що ти можеш робити, – це ревіти. Ну скажи, хто тебе почує?!! – це вже розсердився й обурився Підйомчик. Він уже зовсім поламався, відкинув ще одне колесо та безсило схилив свою «руку».
А ведмежа та лялька вирішили все-таки спробувати: вони почали щосили гукати: «Допоможіть!!! Допоможіть!!!»
Враз хтось затупотів – і до полички прибіг великий рожевий слон!!!
– Кому потрібна допомога?!! – засурмив слон.
– А ти хто? – Ляля здивовано закліпала своїми оченятами.
– Я – слон Топ, – відповів рожевий велетень.
– Не може бути! – недовірливо пробурмотіло ведмежа. – Я пам’ятаю слона Топа. Він був маленький і сірий, у нього відірвався хобот. А потім він кудись зник… Ні, ти не можеш бути Топом, бо ти – інший!
– Але я справді Топ! – радісно засурмив слон. – Просто я був у Майстра. І Він зробив мене новим! Друзі, я знаю дорогу і можу відвезти до Майстра і вас! Він дуже любить вас і надзвичайно зрадіє, коли ви прийдете до Нього… Ой, я такий щасливий, що ми знову будемо разом! Звичайно, якщо ви захочете…
– Так, так! Я дуже хочу з тобою! – загукало ведмежа. – Бо я хочу мати нове око і бути добрим та сильним.
– І я хочу… Я так мрію стати іншою, – тихенько сказала Ляля.
– Це безглуздя!!! – обурено торохтів підйомний кран. – Я не раджу вам кудись їхати, бо я туди не поїду! Я не хочу бути іншим: я гарно будую іграшкові будиночки і справляюся без будь-чиєї допомоги!..

*******************************************************
– Мамо, мамо!!! Я зрозумів! – вигукнув хлопчик, вдячно усміхаючись. – Майстер – це Бог! Я не можу сам змінити своїх друзів, але коли я буду за них молитися, то Бог це зробить Сам. Як Майстер! І я теж буду іншим. Це здорово!!!
Потім Юрко довго малював… Малював ляльку Лялю, ведмедика Мишка, Підйомчика та слона Топа. Малював і думав: цікаво, чи згодився-таки Підйомчик поїхати до Майстра?..

Об авторе все произведения автора >>>

Левицька Галина, Україна
Вірші й прозу писала з дитинства. У вирі життя і турбот моя квітка зів'яла, засохла... В 2003 році я зустріла Ісуса. Я дякую Богові, що Він не раз провів мене долиною смертною і дав нове життя. Дух Святий дає мені натхнення любити, радіти, писати...
Вийшла з друку моя перша книжечка з дитячими християнськими оповіданнями. Українською мовою. Повнокольорова. Замовити можна за тел. 0972665447 Моя сторінка в фейсбуці:
https://www.facebook.com/profile.php?id=100001665337155

e-mail автора: mama19@ukr.net
сайт автора: личная страница

 
Прочитано 4425 раз. Голосов 4. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы, замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Отзывы читателей об этой статье Написать отзыв Форум
Геннадій 2009-11-20 13:59:55
Спасибі Галина хороша історія.
 Комментарий автора:
Щиро дякую за відгук.

Надежда 2010-04-23 13:30:20
Галочко, Господь поклав на серце сестричці з нашої церкви проводити Біблійні заняття з дітками. А мені дав бажання їй допомагати, підбираючи вірші та розповіді дитячі. Буду з твого дозволу використовувати і вірші твої , і прозу. Амінь?:))
 Комментарий автора:
Так, звичайно!!! Я буду дуже-дуже рада!!! І молитимусь за це служіння))))))))))

читайте в разделе Для детей обратите внимание

Ханука та Різдво. - Левицька Галина
Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки. 2 Дія Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів. Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза. 1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину? Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса! 1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)? Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе! Виходять Матітьягу та Маккабі Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові... Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння... 1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям... Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі! Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися: Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!» Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі! Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору. Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу. Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів. Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива. Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла! Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.

Я - малыш большого Папы - Elena Stoykova-McEachern

Мой Друг - Кравченко Настя

>>> Все произведения раздела Для детей >>>

Свидетельство :
Свидетельство неверующему мужу. - Татьяна Алябьева

Поэзия :
Рассвет - Инна Гительман

Поэзия :
*** - Андрей Блинов

 
Назад | Христианское творчество: все разделы | Раздел Для детей
www.ForU.ru - (c) Христианская газета Для ТЕБЯ 1998-2012 - , тел.: +38 068 478 92 77
  Каталог христианских сайтов Для ТЕБЯ


Рамочка.ру - лучшее средство опубликовать фотки в сети!

Надежный хостинг: CPanel + php5 + MySQL5 от $1.95 Hosting





Маранафа - Библия, каталог сайтов, христианский чат, форум

Rambler's Top100
Яндекс цитирования

Rambler's Top100