Вечір зажмурив вічка,
вечір згорнувся клубочком…
Тихше хлюпоче річка
і шелестить садочок,
щоб не сполохать Соньку
що присипля малечу…
В янголів у долонях
ласки Небесної глечик.
Крапа дрібненько дощик,
Сонька дощу не боїться.
"Янголе мій хороший,
Сумно мені й спиться…
Царство далеко Боже?
Є у молитви крила?
А в сні душа моя зможе
в райські сади полетіти?"
Вечір зажмурив вічка.
Крила – пелюстки рожі.
Янгол й мала Марічка
бачать обличчя Боже.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
