До Ісуса прийшла,
Щоб омить Його ноги сльозами
І цілунками вкрити…
Бо я недостойна… Прости!!!
Але Він посадив мене поруч,
Пригорнув та утішив словами:
«Ти навіки моя.
Страх і відчай з душі відпусти!
Знаю мрії твої,
Поривання, шукання, тривоги…»
Він Своїми очима
Осягнув мого серця глибінь.
Він до мене схилився
І почав омивать мої ноги,
Доторкаючись ніжно,
Забираючи смуток і біль…
Я так вдячна, Господь,
Що мене Ти в Собі укріпляєш,
В благовістя взуваєш
І даєш мені силу прощать.
Як Учитель Благий,
Ти мене докоряєш й навчаєш,
Щоб я вміла в покорі
Іншим ноги любов’ю вмивать…
08.12.2011р.
Левицька Галина,
Україна
Вірші й прозу писала з дитинства. У вирі життя і турбот моя квітка зів'яла, засохла... В 2003 році я зустріла Ісуса. Я дякую Богові, що Він не раз провів мене долиною смертною і дав нове життя. Дух Святий дає мені натхнення любити, радіти, писати...
Довгий час я думала, що Бог знайшов мене, коли я повірила в Нього, покаялась і повернулась до Нього. Але зараз через диво, яке відкрилось(читайте "Дякую Тобі , Господи, що я дивно утворена") я зрозуміла, що Він був зі мною ще з лона матері, Він ніколи мене не покидав!!!
Прочитано 196 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
