Ми звикли людей сприймати по формі, не задумуючись про їх внутрішній стан. Якщо ти пристойно одягнений: біла випрасувана сорочка, пристойний (краще дорогий) костюм, то ти вже особистість, яка перед Вами сприймаєш серйозно, позитивно. Про це навіть говорить народна мудрість: «Встречают по одежке…»
А якщо перед тобою «панк», чи «гот», чи у нього «дреди», то він уже не такий, нестандартний, бо протистоїть «білим комірцям», а, значить, зухвалий та скандальний.
Я теж так раніше думала, і думала б так і далі, але, слава Богу, що він навчає нас розуміти оточуючих нас людей. Моя донька змінила зачіску, замість світлих шовкових косенят з’явились довгі рижі «дреди». На деякий час стало ніяково, що скажуть люди: мама, сестра, брати та сестри в церкві. Але ти ж все-таки аналізуєш ситуацію, бо це твоя рідна дочка.
Згадую, що Бог перш за все дивиться на серце, а яке у моєї дитини серце, які у неї друзі, яку музику вона слухає, що читає, адже це важливо, це ж її світогляд. Закритись від своєї дитини тільки тому що вона змінила зачіску? Але батьківська любов не така, тому що вона від Бога, а Бог любить своїх дітей справжньою великою любов’ю, адже Бог це Любов!
Та і за цими дредами тонка ніжна душа, без лицемірства, підлабузництва, можливо ще присутнє щось дитяче, непристосоване до цього світу, його правил, ще у пошуку, але молодість зажди у пошуку і це цілком природньо.
Як часто ми відрікаємось від чогось нестандартного, незвичного для нас, ми іноді такі правильні такі категоричні, що забуваємо, що за цими нестандартним стоять люди, теж чиїсь діти з ніжними вразливими серцями, їх теж любить Господь , а не тільки правильних , кмітливих у костюмах.
Осудити завжди легше, і ти , наче виростаєш у своїх очах, але чи ростеш ти в очах Господніх? Не будь лицеміром, проповідуй Євангеліє усім, Бог чекає на вас, на вашу чуйність , милосердя, любов… Адже «любов довготерпить, милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!» (Коринтян 13:4), бо це істинна любов, яка ніколи не перестає.
|
