Для ТЕБЯ - христианская газета

любити її?
Публицистика

Начало О нас Статьи Христианское творчество Форум Чат Каталог-рейтинг
Начало | Поиск | Статьи | Отзывы | Газета | Христианские стихи, проза, проповеди | WWW-рейтинг | Форум | Чат
 


 Новая рубрика "Статья в газету": напиши статью - получи гонорар!

Новости Христианского творчества в формате RSS 2.0 Все рубрики [авторы]: Проза [а] Поэзия [а] Для детей [а] Драматургия [а] -- Статья в газету!
Публицистика [а] Проповеди [а] Теология [а] Свидетельство [а] Крик души [а] - Конкурс!
Найти Авторам: правила | регистрация | вход

[ ! ]    версия для печати

любити її?


Життя продовжується. У всіх своїх бурхливих течіях. Інколи зовсім протилежних та
противоречивих. Ми намагаємося жити далі. Але інколи так замучуємося від цієї боротьби,
внутрішньої та зовнішньої, що вже не хочемо жити далі і смерть здається нам кінцем цієї
муки.
Бог є ніби німим свідком цієї нашої боротьби. Здається Він зовсім не вмішується у цю нашу
боротьбу. І це складає певну проблему віри тих, хто визнає що Він існує. Але життя тих, хто
відкидає Його, Його існування зовсім не легше. Їм так само треба відповідати на різні закиди
цього життя. Відкидати на самий головний закид — заради чого ми існуємо, мучимося,
боремося, страждаємо і маємо жити далі.
Але є певна спільна риса віруючих і невіруючих. Нас єднає те, що ми усі відживаємо від
того, що просто живемо, робимо дрібні справи. Наше життя складається саме з дрібних
речей. Коли ми щось плануємо, і це потім здійснюється — ми почуваємо щасливими. Хоча
усі прагнемо до речей високих та безмежних, то радіємо речам малих і вкрай не поважним.
Саме життя полягає у цьому буденному нашому просторі. Ми любимо тих хто поряд і
тужимо за тими, хто далеко. Ми намагаємося побудувати свій власний світ. Комусь для
цього достатньо лише нетбука та можливості писати. А хтось потребує речей більш
комфортних. У будь-якому разі наше життя, хоча і спрямоване на великі речі, починаєшся і
облаштовується речами малими. Посмішкою, розмовою з приятелем, добре зробленою
працею. Саме тут починається той захват, те життя, яке стеруменіє до Вічності. Дух діє в нас
там, де б нам здавалося неможливим.
І хоча ми почуваємо себе лише знаряддями, постійно знаходимо себе набагато вищими ніж
нам здається. Бог закликає нам до співпраці. Те, що ми можемо зробити — залежить від нас.
І якщо ми його не зробимо, це добро ніколи не буде існувати у цьому світі. Бог справді
поважає нас і любить нас. Якщо ми цього не розуміємо, то ми насправді сліпі і зовсім нічого
не бачимо, не бачимо правди.
Чи вона гарна? Так, безперечно. Але не це приваблює мене у ній. Те тепло, яке я відчуваю
від неї — воно: ось що приваблює мене у ній.
У голові я прокручую безліч варіантів наших діалогів. Один з них полягає в тому, що вона
мені говорить, що я не знаю її. Певно у цьому, у цій думці яка виникла у мене в голові стоїть
сама головна проблема, питання, яке мене мучить — я не знаю її.
Наше спілкування з нею було обмежене певним простором. Ми не могли подивитися одне на
одного з різних сторін. Я знаю її такою як вона себе мені представила, такою як вона мені
себе подала. Звичайно, я міг би тут обпертися на свою надзвичайну емпатію і сказати, що я
знаю її набагато більше, ніж вона сама про себе мені колись казала. І знову я кажу собі: яке
це все значення?
Чи не має значення бажати бути з іншою? Усе одно не можна до кінця пізнати іншу людину.
А навіть якби це і було можливо, то людина мінлива. Зараз вона така, а через хвилину вона
вже інша. Тим більше люди змінюють з роками. Ти виходиш за гарну молоду дівчину, а
потім тобі приходиться жити зовсім з іншою людиною. Так що тут знання наврядчи
допоможе.
Треба довіритися. Але кому? Чому? Як віруючий я зіслатися на Бога. І сказати, що треба
довіритися Йому. Мені інколи так і здавалося містерія вінчання: ти береш її, приводиш до
Нього і кажеш благослови, а потім вже сапаєш усе подальше життя. Тепер я думаю про щось
зовсім інше. А як обрати. Як дізнатися, що це саме вона. Як довіритися. Як відкрити двері
свого серця іншій людині. Як полюбити.
Ось вона стоїть переді мною гарна. А я думаю. Що це значить? Що я її не люблю? Чи
люблю, але боюся? І що з цим робити?

Об авторе все произведения автора >>>

Стасік Степанчук Стасік Степанчук, Черкаси Україна
інвалід ІІ групи
e-mail автора: czekajuczij@gmail.com
сайт автора: Андрій Надіїн

 
Прочитано 1181 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы, замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Отзывы читателей об этой статье Написать отзыв Форум
Отзывов пока не было.
Мы будем вам признательны, если вы оставите свой отзыв об этом произведении.
читайте в разделе Публицистика обратите внимание

Признаки возрастания в благодати. - Габор

Не кради - Светлана З

Папе - Денис Шамров

>>> Все произведения раздела Публицистика >>>

Поэзия :
C Рождеством! - Анастасия Козлова

Поэзия :
Страх Господин дай Ты нам. - Надежда Лееуве

Поэзия :
Садовник. - Михаил Бузин

 
Назад | Христианское творчество: все разделы | Раздел Публицистика
www.ForU.ru - (c) Христианская газета Для ТЕБЯ 1998-2012 - , тел.: +38 068 478 92 77
  Каталог христианских сайтов Для ТЕБЯ


Рамочка.ру - лучшее средство опубликовать фотки в сети!

Надежный хостинг: CPanel + php5 + MySQL5 от $1.95 Hosting





Маранафа - Библия, каталог сайтов, христианский чат, форум

Rambler's Top100
Яндекс цитирования

Rambler's Top100