Для ТЕБЯ - христианская газета

Йов - 2015
Проповеди

Начало О нас Статьи Христианское творчество Форум Чат Каталог-рейтинг
Начало | Поиск | Статьи | Отзывы | Газета | Христианские стихи, проза, проповеди | WWW-рейтинг | Форум | Чат
 


 Новая рубрика "Статья в газету": напиши статью - получи гонорар!

Новости Христианского творчества в формате RSS 2.0 Все рубрики [авторы]: Проза [а] Поэзия [а] Для детей [а] Драматургия [а] -- Статья в газету!
Публицистика [а] Проповеди [а] Теология [а] Свидетельство [а] Крик души [а] - Конкурс!
Найти Авторам: правила | регистрация | вход

[ ! ]    версия для печати

Йов - 2015


Коли я почав хворіти мій духовний отець порадив мені Книгу Йова. Саме нею я плакав, коли уходив від неї. А тепер у Літургії Годин знову Церква читає її, тому я і вирішив почитати і собі, усю.
З моєї знайомою ми багато говорити про це. Прочитали декілька книжок. Але питання десь і так залишається відкритим. Чому Бог мовчить, коли ми страждаємо? Якщо у Старому Завіті була створена специфічна модель, коли Йов ніби був безгрішний, то тепер ми можемо говорити про те, що Христос нас від усього звільнив (протестанські приколи), то чого ж ми все-таки страждаємо?!
Ось я міг би звести цю книгу і її питання до своєї ситуації. Ось я стільки молюся за її навернення, а ніякого толку. Зовсім. Нічого. І моїх друзів я теж би міг поділити на три категорії. Перші говорять мені, що треба її забути, жити далі, шукати іншу і так далі. Бо вона погана. Вона того не варта. Вона зі мною так вчинила. Що тут ще мучитися і переживати?! Вона давно мені сказала “ні”, на що ж я ще надіюся?!
Вчора їхав у маршрутці, навіть не взяв своє посвідчення і не захтів сідати у тролейбус; захтілося бути нормальною людиною. (Погані бажання! Ще так недовго і я захочу бути здоровим, зніму з себе групу. А там і на роботу прийдеться йти!) І ось я сидів, молився (я почав за неї Помпейську Новенну) і думав, а що вона власне думаю про все це, що я пишу про неї? Звів її у культ, піарю її. Ще прижме мене, пришле якихось братків. Але не це мене мучало. Мене мучала ця вічна проблема кордонів. Коли я пишу про неї, то чи порушую я її права на анонімність і вільне життя? Коли я за неї молюся і чогось хочу для неї від Нього, то не виступаю я тут проти Самого Бога? Вона ж мені чітко сказала, щоб я її не турбував. Чи маю я право втручатися в її життя? Чи не легше мені визнати, що так є і жити собі спокійно?
Я втомився приховуватися справкою. Раніше я міг би сказати, що у мене довідка і мені все одно. Ніхто мені нічого не зробить! Я почав думати про її серце. І хоча колись вона говорила про те, що я буду її музою. Але мене не цікавить слава. І може це все моя хвороба. Вона просто трансформувалася у “любов”. От у чому тут любов? В тому, що я за неї молюся?! Та їй від цього нехолодно і нежарко. В тому, що я сам такій гарний люблю її не зважаючи ні на що?! Скоріше схоже на хворобу. Скоріше це б була любов, коли я б щось дійсно робив для неї добре. А то виходить, що я просто піарюся на її фоні. Так, як це часто роблять політики і благодійні організації.
Але з другого боку я не можу не думати про неї. Може я загрався. Може варто було б почати жити новим життя і не добиватися її таким дивним чином. Але ось у цьому проблема, що у мене воно якось пов’язано з вірою. Тоді, коли я захтів бути з нею, то до мене повернулося здоров’я, я знайшов роботу, відступила хвороба. Мені ніби соромно перед Богом: що я Йому скажу, коли Він мене спитає? Ось ти хтів її любити, то чого ж не любив? Що тобі було важко молитися?
А з другого боку виходить, що я живу у якомусь нереальному світі. Я боюся поїхати до неї. Боюся подивитися їй в очі. Дивно, але навіть тепер я почуваю себе злочинцем. Ніби нічого поганого не роблю, а все одно. Певно наслідки целібату у моїй психіці. І я хтів би жити вільно. Я пригадував як я жив, коли не було її. Так, мені було погано. Але я вірив Бога. Я сподівався на краще. Так, не було все добре, але було легше. А тепер такій камінь на душі. Таке відчуття, що я лізу туди куди мене не просять і колись мене спитають: а чого, для чого ти все це робив?! Бо справка не може прикрити від сумління. І про що я буду говорити? Про те, що це мені Бог так сказав?! Чим я відрізняюся від психічнохворого?! Треба визнати тоді мою “любов” хворобою, як вона мені це і казала. І вона певно сподівається, що це колись у мене мине, через це і не хоче зі мною зустрічатися.
Але ж справа не тільки у мені. Справа також в ній. Може я нічого не можу зробити для неї. Може мені болить через це. Так, я не маю права лізти в її життя, але ... любити в мене є право. Що таке любов? Хтіти їй добра? А якщо вона не хоче?! Ось у мене теж є багато людей, загалом жінок, які теж хочуть мене любити, але я не те, що не дозволяю, я навіть з ними і не спілкуюся. І я би з легкістю викинув її зі свого серця і зі свого життя, але ... Як же вона?! Невже Він нічого для неї так і не зробить? Невже це все було дарма?

Ось в такій ситуації знаходиться у Святому Письмі Йов: він не відчуває за собою ніякої вини. Він не розуміє чого так трапилося. Я дуже багато разів чув від матерів, що їхні діти хворі через їхні гріхи. Царя вбили і всяке таке. Бо вони бачать дитину, яка мучиться і розумові треба якось це прийняти. А гріх є самою простою відповіддю. Ось чому такою привабливою є реінкарнація, бо вона все пояснює по справедливості. Те саме може бути і у християнстві.
Спростовувати цю ідею я не збираю. Так само як і гріхи дідусів, “зцілення року” і багато ще якої дурні у католицькому світі. Сумно, коли батюшка каже таке матері такої дитини. Сумно, коли це проповідують з амвони.
Тому проблема прийняття страждає є ключовою. І я не дивуюся, що люди часто приховують своїх хворих, говорять лише про своїх здорових дітей, про їхні успіхи, а “біль” ховають. Я не дивуюся, що таких дітей здають в інтернати. Мені просто хочеться зібрати усіх цих дітей, притулити їх до свого серця і подарувати їм цілий світ, усі барви і веселки. Я не дивуюся, що молодь курить і п’є. Я ніколи не плакав над абортованими дітьми. Мені завжди було байдуже до тих, хто грішить. Може тому я не став священиком. Мене хвилювали лише ті, яким болить. Може тому я і не можу її відпустити. Ось побачив би її посмішку і помер би спокійно чи жив би далі: горя багато!
Але повернуся до своїх друзів. Друга категорія — це ті, які вважають, що її навернення відбулося, що в неї все добре, просто я про це не знаю. Я б назвав би їх типічними протестантами. Віддай справу Богові, Він все вирішить, а ти можеш жити спокійно. Чого ти переживаєш?! Дуже часто це є жінки, які хочуть моєї уваги і вона їм просто муляє, що я її люблю, а не їх. І б я з ними погодився, ось тільки я не протестант і ще я не можу жити у фантазіях настільки наскільки вони. Бо хоч хвороба мені і пошкодила світосприйняття, а може я таким був з самого народження, але розум у мене трохи є. Тому доки я не побачу те, що є, то не повірю. Яка різниця врешті-решт що їй добре, якщо мені погано?! Я розумію, що у “Острові” отець Анатолій молився за упокій, а в кінці фільму з ним зустрівся. Що дорогі Божі таємничі. Але якщо я хочу їй допомогти, люблю її чи всяке таке, то я маю це побачити, її побачити, а не замкнутися у своїй вірі і не світу Божого не бачити. Віра не може бути сліпою. Вона вимагає знаків. А любов приносить плоди. Якщо я її справді люблю, то мають бути якісь результати. Любов не може бути безплідною. А це значить, що я її не люблю, бо результатів нема.
А третю категорію складають ті, які не виражають свого відношення, але користають з цих моїх відносин таким чи іншим чином. Тобто я став для них певною мірою знаковою фігурою. І я проти волі свідчуть про якусь вірність, любов. Я не спорю, що ця моя “любов” дає мені наочний приклад для проповіді і я ним користаюся. Навіть тепер пишу про Книгу Йова, а перекручую своє. І до цієї категорії відносяться ті, які вірять у любов чи хочуть вірити в неї. Ті, які шукають якось оплоту у житті, якогось фундаменту. Це безперечно все добре, але одна справа любов до неї і зовсім інша — Євангеліє і Божа Любов. І хоча приклад є добрим, та я є надто грішним. Хоч якби я не крутив, але говорити про Бога краще, аніж своїм життя свідчити про Нього. Я ж не протестант, щоб розповідати якій у мене чудовий Бог. Мій Бог дозволяє смерть. Мій Бог нічого не робить проти розлучень та абортів. Мій Бог є ДУЖЕ добрий. Він дозволяв концтабори і Освенцим. Мій Бог не є Богом успіху і радості. Він не позбавляє усіх проблем і не знімає з Хреста. Він обіцяє Воскресіння. Він дає сили у боротьбі. Він дарує надію. Але Він ніколи не говорить неправди. І якщо Він сказав, що блаженні голодні, значить так, воно і є. І коли взяв у Свої Святі Руки Хліб і сказав “Це Моє Тіло” значить так воно і є, хоч би всі зрушився і я мав би перейти через найбільші страждання. Так що одна справа вірити Богові, інша покладатися на мене.
І як і в Книзі Йова жоден з цим моїм друзів не може мені допомогти. Треба було б вводити четвертого друга, як у Святому Письмі!
Але Книга Йова не є роздумом над життям. Це не філософія. Це не людські думки. Це Слово Боже. І якщо Бог захтів, що така Книга увійшла в Канон Святого Писання, значить Він нам хтів щось сказати. І я думаю саме перше, що ми можемо винести з цієї Книги, що Бог потребує від нас щирості, бо усі друзі Йова були огидні Богові! Сподіваюся, що усі мої друзі відчують Велику Божу Любов і будуть щасливі! Бог вимагає від нас покори, щоб ми визнали, що ми не можемо впоратися з ситуацією, що ми не розуміємо, що в нас нема сил з цим жити, що нам болить. І Бог у Книзі нічого не пояснює Йовові; він нічого не знає про спір з Сатаною. Бог говорить Йовові, що він не має права навіть питати. Бог говорить про те, що я мушу або довіряти Йому і чинити те, що що мушу, або — іншого варіанту у Святому Писанні не має. Залишилося лише дізнатися “що власне я мушу”!? І мені як психічнохворому це дуже цікаве питання: які думки у мене в голові правильні?!
Святе Письмо не дає відповіді нам питання про страждання. Воно спонукає нас до віри. Що все, щоб у нас відбулося не є даремним. Хоч би яке воно не було, страждання маленької дитини чи дорослого, психічнохворого чи паралізованого. Воно відкриє нам Бога. Дозволяє нам торкнутися Його і взяти за Руку. Тому усі ці намагання пояснити питання страждання на основі Книги Йова приречені на поразку. Бо цього не зміг пояснити навіть святий Апостол Павло і запропонував нам вдивлятися у Небо. Чекати життя майбутнього світу і вірити у Воскресіння. Вірити!

Закінчуючи ці свої слова хочу подякувати усім тих, хто бореться, особливо матерям хворих дітей. Я не можу багато чого зробити. В мене нема грошей. Єдине, що я можу зробити — це молитися і мучатися. Але я знаю, що так само як у моїй боротьбі є поруч Він, так само Він є з нами і з вами дітьми. Не відкидайте Його! Може Він не робить того, чого нам усім хтілося, але Він усе одно знає краще. Ми ж маємо черпати з Нього силу, боротися до останнього і ніколи не опускати руки, хоч би що не сталося. Він Єдиний спроможен перетворити сутінки нашого життя на світло Вічного Ранку без болю та страждання!

Об авторе все произведения автора >>>

Стасік Степанчук Стасік Степанчук, Черкаси Україна
інвалід ІІ групи
e-mail автора: czekajuczij@gmail.com
сайт автора: Андрій Надіїн

 
Прочитано 1165 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы, замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Отзывы читателей об этой статье Написать отзыв Форум
Владимир 2016-08-05 23:35:30
А можно писать на русском языке? Ведь сайт русскоязычный. Почитать ведь не только знающим украинский язык хочется.
 Комментарий автора:
Сайт не является русскоязычным. Он зарегистрирован в Украине. И если хотите почитать, то ... учите украинский язык или пользуйтесь переводчиком онлайн.
Что до меня, то не пишу принципиально на русском: я люблю свою страну, ценю её традиции и хочу показать другим не только глубину Евангелия, но и красоту своей страны и её культуры, которая есть такой именно такой из-за того, что мои предки и люди которые тут жили, приняли Христа.

читайте в разделе Проповеди обратите внимание

Відкриття приносить переміни - Владимир Андрощук

Молитва "Отче наш" - Михаил Пушкарский

Очевидное - невероятное - Андрей Шамсутдинов

>>> Все произведения раздела Проповеди >>>

Поэзия :
Смешалось высокое с низким - Батый Ирина

Поэзия :
Блаженные. - Изя Шмуль

Поэзия :
Открытое небо - Александр Грайцер

 
Назад | Христианское творчество: все разделы | Раздел Проповеди
www.ForU.ru - (c) Христианская газета Для ТЕБЯ 1998-2012 - , тел.: +38 068 478 92 77
  Каталог христианских сайтов Для ТЕБЯ


Рамочка.ру - лучшее средство опубликовать фотки в сети!

Надежный хостинг: CPanel + php5 + MySQL5 от $1.95 Hosting





Маранафа - Библия, каталог сайтов, христианский чат, форум

Rambler's Top100
Яндекс цитирования

Rambler's Top100