Чи не Господня є земля?
І все,що землю наповняє?
Хай величається Його Ім'я,
За діло рук від краю і до краю.
Як можна не любити те,
Що Він для нас створив в любові?
Я знаю,все воно пройде,
Земля і небо будуть нові.
А поки ще я тут живу.
І буду дякувать й любити,
І літо,осінь,і весну,
І зиму снігом білим вкриту.
Я вдячна Господу за все!
За те,що маю і не маю.
За те,що Він мене веде,
Ще до прекраснішого краю!
Бо хто не вдячний на землі,
І не навчиться тут любити,
В оселі не ввійде святі,
Йому і там не догодити.
А те,щоб не любили світ,
І не любили те,що в світі,
Це сказано для нас про гріх,
І про його ворожі сіті.
Щоб похотливі не були.
На зло і на гріховні втіхи.
А душу й тіло віддали,
У жертву Богові навіки.
Я наперед прошу:"Прости",
Якщо не так щось розумію.
Та Ти мене,Ісусе,вчи.
Тебе люблю,Тобі я вірю!
Не легко йти вузьким шляхом.
Буває часом спотикаюсь.
Та йду вперед,борюсь з гріхом,
І вже назад не оглядаюсь.
Не хочу жити так,як хтось.
Я хочу жити лиш для Тебе!
Не хочу бути кращою когось,
Я хочу бути кращою за себе.
Щоб як скінчиться шлях земний,
Осель небесних я дісталась.
Й зустріла погляд Твій святий:
"Я все-таки дійшла,Ісусе,я старалась!"
|
