Для ТЕБЯ - христианская газета

Сила благовоління
Проповеди

Начало О нас Статьи Христианское творчество Форум Чат Каталог-рейтинг
Начало | Поиск | Статьи | Отзывы | Газета | Христианские стихи, проза, проповеди | WWW-рейтинг | Форум | Чат
 


 Новая рубрика "Статья в газету": напиши статью - получи гонорар!

Новости Христианского творчества в формате RSS 2.0 Все рубрики [авторы]: Проза [а] Поэзия [а] Для детей [а] Драматургия [а] -- Статья в газету!
Публицистика [а] Проповеди [а] Теология [а] Свидетельство [а] Крик души [а] - Конкурс!
Найти Авторам: правила | регистрация | вход

[ ! ]    версия для печати

Сила благовоління


На наших очах можуть відбуватися речі, які ми інколи можемо оцінювати, як несправедливість. Однак, справа тут не в несправедливості, а в діючому ЗАКОНІ БЛАГОВОЛІННЯ. Давайте, відкриємо 1-ше Послання Апостола Павла до Коринтян, 10-й розділ, і прочитаємо з 1-го вірша: «Я не хочу, браття, щоб ви не знали» – тобто, Апостол Павло каже: я не хочу, щоб були певні речі, про які б ви не знали, і насправді я хочу, щоб ви все знали. Сьогодні у мене таке ж бажання: коли ми говоримо про благовоління, я не хочу, щоб ви чогось не знали стосовно цієї істини. Далі Павло продовжує, згадуючи події, що відбувались із єврейським народом: «Що під хмарою всі наші батьки були, і всі вони перейшли через море» – тут мова йде про перехід через Червоне море, коли фараон гнався за ними. «І всі вони охрестилися в хмарі та в морі у Мойсея» (хмара – це та, яка вела їх через пустелю). Зауважте тут слово «всі»: «Всі наші батьки були під хмарою, всі перейшли через море, всі охрестилися в хмарі і в морі у Мойсея, всі їли ту саму поживу духовну, всі пили той самий духовний напій, бо пили від духовної скелі, що йшла вслід за ними, а та скеля була прообраз Христа». Але у 5-му вірші зазначено: «Але не всіх їх Бог уподобав був, а понищив багато із них у пустині». Це цікавий момент. Всі були однаково хрещені, їли ту ж духовну поживу, всі бачили прообрази, чудеса, всі переходили через море і мали однакові можливості. Згадаймо хоча б ту історію, коли там з’явилося багато зміїв, які почали жалити народ, і Бог наказав Мойсеєві: «Зроби образ цього мідного Нехуштана, і кожен, хто подивиться на нього, буде зцілений і не помре від отрути». Отже, всі мали цю можливість! «Але їх багатьох не вподобав був Бог» – тобто, не всі Богу сподобалися, і не до всіх них Він проявив Своє благовоління.

Можна було б сказати: «Це нечесно». Думаю, якби мова йшла, наприклад, про Мойсея чи про Павла, як про людей, тим більше – про мене чи про когось із вас, і ми б прочитали, що хтось із людей так вчинив, то більшість із нас наважились би сказати: «Ну, це було несправедливо. Людський фактор!» А хто із вас наважиться сказати, що Бог вчинив нечесно? Особисто я не наважився б! І ще цікаво, що в житті одних людей видно очевидний успіх, а в інших – ні, хоча вони всі були в одному царстві. Давайте, адаптуємо це до свого життя. Ми живемо на Україні, для всіх нас діє одна конституція, однаково діють податки і закони, які є в цій країні, – бо ми її громадяни. Окрім того, ми всі ще є християнами. Всі маємо можливість читати Біблію, приймати участь у таїнствах Церкви: хлібопричасті, вінчанні, маємо право попросити благословіння для своїх дітей, прийняти водне хрещення, сповідатися, молитися. І я, як пастор церкви, відповідальний перед Богом за те, щоб за вас молитися або сповідати, благословляти вас, хрестити, вінчати, і, на жаль, якщо хтось помре, то й ховати. І от всі ми беремо обітниці з Біблії і проголошуємо: «Ранами Ісуса я зцілений!» – один зцілюється, а іншому треба йти до лікаря і платити гроші. Всі заявляємо: «Господи, я проголошую благословіння – я і мій дім будемо спасенні!» – одні сім’ї всі спасаються, а в інших ніякого спасіння. Хоча проголошується те ж саме слово! Всі кажуть: «Господь! Твій покров наді мною!» – і одних Бог береже, а в інших – не встигли вибратись з однієї проблеми, як вже на порозі друга…

Господи, чому так відбувається? Чи по справедливості Ти чиниш зі Своїми людьми, чи по упередженості? Звичайно, нам не звинуватити Бога у тому, що хтось Йому хабаря дав, хоча завдаток Йому таки можна дати, як написано у книзі Притч: «Хто допомагає сиротам і вдовам – той дає завдаток Богу». А Бог ніколи не буває в боргу перед нами, бо завжди вчасно віддає, ще й у стократному розмірі. Тим паче, Боже, якщо людина не може Тобі хабаря дати, тоді чому? Чому одні живуть довше, а інші – менше? Чому одні можуть їздити на машинах, у той час як я не можу на велосипеда назбирати? Чому одні мають змогу жити у кращому будинку, а я весь час по квартирах живу? Чому, Господи, одним дорога скатертиною стелиться, а я хоч би одного друга в житті здобув? Чому до інших є якась прихильність, а я постійно страждаю через брак любові? І з усіма цими питаннями ви можете звертатися до Бога! Це цілком нормально – запитувати Його: «ЧОМУ?», і Бог не образиться, якщо ви Його так спитаєте! Можливо, ця моя проповідь і є відповіддю на ваше «Чому?».
Відкриємо 1-й розділ книги пророка Огія і прочитаємо з 1-го вірша:
«Другого року царя Дарія, шостого місяця, першого дня місяця, було Господнє слово через пророка Огія до Зоровавеля, Шеалтіїлового сина, Юдиного намісника, та до Ісуса, Єгосадакового сина, великого священика, кажучи: Так говорить Господь Саваот, промовляючи: Народ цей говорить: Не прийшов тепер час дому Господнього, щоб бути збудованим! І було Господнє слово через пророка Огія, говорячи: Чи час вам сидіти по ваших домах, покритих кафлями (у старі часи були такі кафельні грубки; використовувати кафлі в домах могли собі дозволити лише багаті, заможні люди. Отже, Господь запитує: чи час вам сидіти в своїх домах коло грубок кафельних і грітися?), а Дім Мій, який має називатися Домом Господнім, зруйнований? А тепер отак промовляє Господь Саваот: Зверніть ваше серце до ваших доріг! Багато ви сієте, та збираєте мало, їсте, та не насичуєтеся, п’єте, та не напиваєтеся, зодягаєтеся, та не тепло вам, а той, хто заробляє, заробляє для дірявого гаманця. Так говорить Господь Саваот: Зверніть ваше серце до ваших доріг! Виходьте на гору, і спроваджуйте дерево, і храм цей будуйте, і в ньому знайду Я вподобу, та буду шанований, каже Господь».

Поговоримо трохи про другий вірш: «Так говорить Господь, промовляючи: Народ цей каже…» Знаєте, я собі уявляю, як би це виглядало у наші дні: припустімо, ти маєш свій маєток, біля нього доглянутий сад, у тому садку стоїть альтанка із гарними колонами, в альтанці крісло-качалка, а в термосі чашечка кави… І ти сидиш так, гойдаєшся, сьорбаєш каву, тобі так добре в прохолоді, і міркуєш про діла Господні… І кажеш: «Ну-у, немає ні пробудження, ні спасіння людей в нашому місті і краї, бо не прийшов час Господній!» А потім ще намагаєшся знайти якусь причину: «Всьому є свої часи… Всьому є свої такі хвилі, якийсь певний процес; ну, не прийшов ще час», а тут ще тобі на маєчку ляпнула булька кави, і ти кажеш: «То нічого, дрібниці, куплю іншу». І ти ніби й думаєш про вічне, та про інше не піклуєшся. І Господь промовляє до таких людей: «От, ви сидите у своїх домах, погойдуєтеся на своїх кріселках, ваші кафлі милують вам очі, у той час як у тому місті, де ви живете, Дім Божий, храм Господній зруйнований! А вам і пальцем шкода поворухнути, щоб допомогти відбудувати храм». У Старому Заповіті ще не було такого розуміння, що Бог живе у серці людини; це вже в Новому Заповіті з приходом Христа в житті всього людства відбувся свого роду переломний момент. І, коли Дух Святий прийшов на цю землю, Апостол Павло сказав до Римлян, що «ваші тіла є храмом Духа Святого». А в ті часи було не так: коли говорилось про храм, у якому перебував Бог, то акцент був зовсім не на серці людини, а на тому, що належало збудувати будинок – храм! І, зауважте, що Бог далі каже через пророка: «Виходьте на гору, зносьте дерева – будівельні матеріали, і будуйте цей храм! І, як збудуєте його, Я вподобу проявлю!» Іншими словами, Бог каже: і тоді Я буду вами пошанований. От – не було храму, не було пошани до Бога. Не було пошанування – не було й благовоління. Вони сіяли – і не жали очікуваного, пили, та не напивалися, зодягалися – та не зігрівалися, а як заробляли, то для дірявого гаманця. Сіяли багато, та збирали мало, бо була різниця. У чому ж була причина їхнього проколу? Бо до них не було проявлено Божого благовоління. І пророк Огій пояснює відсутність благовоління тим, що НЕ БУВ ПОШАНОВАНИЙ ГОСПОДЬ, ПАН.

А що те благовоління собою представляє? Деякі словники пояснюють його, як «симпатію, прихильність, або доброзичливість». Сьогодні мова йде не про благодать, а про те, що Бог може проявляти до когось симпатію, доброзичливість, і може до когось мати прихильність! Я знаходжу підтвердження цьому у тому, що навіть серед дванадцятьох учнів Ісуса Христа були двоє, до яких Він мав більшу прихильність, симпатію, і доброзичливість. Він їм дозволяв набагато більше чогось, брав їх із Собою тоді, коли інших навіть не запрошував – скажімо, на окрему вечірку, на яку були запрошені Ілія та Мойсей, Ісус також запросив Петра, Якова та Івана. А всі інші були позбавлені можливості побачити Ілію та Мойсея. Інколи люди заявляють: «От пастор у церкві повинен до всіх однаково ставитися, як Бог!» А звідки ви знаєте, що Бог однаково ставиться до всіх? Зовсім неоднаково. Він всіх людей вважає Своїми дітьми, всіх любить, але до когось проявляє Своє більше благовоління і більшу симпатію. От, 11 учнів Ісуса Христа, 11 Апостолів, загинули мученицькою смертю, лише один Іван помер нормальною смертю. Декого з Апостолів навіть перепилювали пилкою! А Ілія на своїй вогняній колісниці – фух! – і в небо! Здавалося б, якщо ставлення до всіх однакове – то хай всіх і пиляють. Якщо мене – то нехай і сусіда мого (оце вже якось ближче до українського менталітету, правда? А те, що я проповідую, – геть не для нас! Воно зовсім не по-українськи!)

Прочитаємо ще кілька місць Писання, які свідчать про цю ж істину. Перше місце знаходимо у книзі Притч, у 3-му розділі, з 1-го по 4-й вірші: «Сину мій, не забудь ти моєї науки, і нехай мої заповіді стережуть твоє серце, бо примножать для тебе вони довготу твоїх днів, і років життя та спокою! Милість та правда нехай не залишать тебе, прив’яжи їх до шиї своєї, напиши їх на таблиці серця свого, і знайдеш ти ласку та добру премудрість в очах Бога й людини!» Що тут ще можна додати до цієї обітниці? «Знайдеш ти ласку, знайдеш прихильність і симпатію! Лише стережи, пильнуй заповіді!» Наступне місце – це псалом 146, з 10-го вірша: «Не в силі коня уподоба Його» – от, коня люблять не тому, що він сильний! Може, хтось і любить саме за це, та хто знає коней краще за Бога? Скажу правду – особисто я про них нічого не знаю, ще й дуже їх боюся… Хоча вся моя сім’я – справжні любителі коней. Далі написано: «Не в силі коня уподоба Його, і не в членах людини Його закоханість!» – от, деякі думають: «Ось, коли у мене буде шевелюра, біци, і я буду високий зростом…» Звісно, це класно, коли воно так є, але людину люблять не за те, і не в тому секрет симпатії, вподобання, і прихильності до неї. Читаємо 11-й вірш: «Господь любить тих, хто боїться Його, хто надію складає на милість Його!» – тобто, є щось глибше, ніж те, що ми можемо робити зовні. Нам може здаватись, що Бог нас любитиме, коли ми будемо робити багато справ, багато діл, будемо багато милостині творити, та є глибші речі! І поглянемо на ще одне місце – псалом 5-й, 13-й вірш: «Бо Ти, Господи, благословляєш праведного, і вподобанням Своїм вкриваєш його, як щитом!» Інший переклад говорить: «Бо Ти, Господи, даєш спокій тим людям, яких Ти вподобав, або до яких Ти проявляєш Своє благовоління». Біблія стверджує, що людина, яка має симпатію від Бога, живе у спокої, вона не живе в страху!

А що таке благовоління? Це тоді, коли хтось вам щось дарує по добрій волі, бо є симпатія! От є люди, до яких просто не хочеться проявляти ніякої симпатії; дивишся – ніби й красива людина, і в розумі ти погоджуєшся, що було б добре цій людині щось дати, чимось поділитися, а в серці – стіна, і жодного бажання їй щось давати. Ви переживали таке? А стосовно себе ви з таким коли-небудь стикалися? Припустімо, ви раптом опинилися у якійсь ситуації, і ви думаєте, навіть знаєте, що ця людина може вам щось дати, і десь всередині очікуєте, що вам щось перепаде. Та вечірка добігла кінця, а вам нічого не попало. І ви, з одного боку, задоволені, що вас взагалі запросили на цю вечірку, або що ви знайомі з цією людиною, а, з іншого боку, ви йдете додому ні з чим і вам якось так прикро… Хоча ви підмітили, що іншим людям, які там були, – їм всім дали! І вони йдуть із тим чимось, тільки вам не кажуть, а вас цікавість аж розбирає: що ж їм дали?! Тут можна було б подумати: ні, це геть несправедливо! А благовоління – це коли вам хтось дає подарунок, або щось інше, у якості любові, дружби і поваги. Якщо ж сказати одним словом, це тоді, коли вам надається преференція, особлива можливість. Припустімо, є 10 чоловік, але серед цих десятьох особлива можливість виявитися надається ВАМ. А могла б і не вам надатися. Благовоління – це коли серед великої кількості людей для вас знаходиться перевага. От, всі мали на це право, а отримали ви. А секрет криється в одному слові – «шана». ЯКЩО ТИ БУДЕШ МАТИ СЕРЦЕ, ЯКЕ БУДЕ ЗДАТНЕ ШАНУВАТИ, ТИ ЗАВЖДИ БУДЕШ МАТИ БЛАГОВОЛІННЯ.

Існує також повага, це одне, та пошана – зовсім інше. Ви можете заявити: «Я поважаю ту людину!» – а самі навіть ніколи не зустрічалися з нею! Одна справа казати: «Я поважаю якогось політика, президента, або такого-то чоловіка», а пошана – це повага, виражена в дії. Це тоді, коли ви щось берете і робите для цієї людини. І сьогодні Бог каже: «Я хочу бути пошанованим у вашому храмі!» Про який храм йдеться? Про нас! Наше серце є цим храмом, і Бог починає звертати на нас особливу увагу ще тоді, коли ми ще нічого й не зробили, та вже почали працювати над собою, збудовуючи цей храм, з однією метою – щоб у цьому храмі був пошанований Господь. Розумієте, про що я кажу? Господи, я шаную Тебе, я докладу всіх зусиль і зроблю все, аби заповіді Твої були дотримані! Господи, Ти знаєш моє серце, я часто падаю, часто можу казати дурниці, мене нескладно спровокувати на якісь неадекватні дії, так що я можу виглядати, як оцей божевільний Давид, який, потрапивши до рук царя, плювався там і пускав слину, Господи, я можу бути різний, але Ти знаєш – у своєму серці я шаную Тебе! Ти для мене єдиний, Ти – пріоритет всього, я віддаю Тобі всю перевагу, шукаю Тебе, і намагаюся бути справедливим. І, коли ви насправді це робите і Бог бачить це, Він починає по-особливому проявляти до вас симпатію. Приміром, Він може дати вашій сім’ї речі, про які ви навіть і не просили! Ви будете перейматися тим, де б взяти машину в оренду, а Бог скаже: «Я маю для тебе інше благовоління! Я там маю одну людину, яка тобі просто дасть машину, не в оренду, а в користування! Або благословить тебе!» Ви можете задаватись питанням: «Господи, де мені знайти дешевшу квартиру?» А Бог скаже: «Я маю інше! Я маю таку сім’ю, яка просто тобі дасть хату – і ти в ній житимеш і нічого не платитимеш!» Вас може непокоїти думка: «Господи, де мені взяти грошей для того, щоб борги віддати?» А Бог відповість: «Я маю для тебе Своє благовоління – ти не просто віддаси борги, а ще й будеш сам заробляти і іншим позичати, і назад не вимагати. Я лише одного хочу від тебе: ПОШАНУЙ МЕНЕ В СВОЄМУ СЕРЦІ!»


Ми всі можемо чути Боже Слово, ходити до церкви, бути в одному статусі, але жити всі будемо по-різному. «Нехай благословить тебе Господь, – кажемо ми у сповіданні, – нехай збереже тебе, нехай спогляне на вас Господь лицем Своїм», а потім ще є підтвердження: «нехай не просто спогляне, а нехай Господь ще зверне на тебе лице Своє по-особливому, і дасть тобі мир!» Щось подібне людина може переживати у стані посту. У книзі пророка Ісаї в 58-му розділі написано: «Коли ти будеш постити, то Бог в час посту звертає особливу увагу на тебе!» Піст – це намагання привернути до себе особливу увагу Бога. Саме тому ми постимо. Та я вам скажу: можна і не так багато постити в своєму житті, і при тому ходити в постійній Божій увазі, а можна дуже багато постити, і мати мало результату. І справа тут не в Божій несправедливості, а в одній маленькій фішці – пошані до Його заповідей. Апостол Павло з цього приводу сказав: «Ти повинен виконувати всі заповіді, та, якщо ти живеш зі своїм братом не в мирі, якщо живеш подвійним життям, якщо ти невірний у чомусь, зраджуєш комусь, ведеш роздвоєне життя – ти не маєш права приймати цих заповідей, тому що через твоє подвійне життя вони можуть спричинити твою хворобу і смерть». І тому деякі люди кажуть: «Добре, тоді я не прийматиму цієї заповіді. Бо я, з одного боку, ніби виконую її, та боюся померти і не хочу захворіти». Це може бути якийсь ситуативний епізод у твоєму житті, та це не може бути системою.

Якщо ж такі ситуації є звичними для тебе, то, коли приходить причастя, тобі підкочує саме під цей день: постійні сварки, постійні ляпсуси, ти весь час влипаєш в якісь ситуації – виходиш із себе, з кимось конфліктуєш, а тут ще й сатана не дрімає, і якраз під день причастя готує цілі букети проблем… І виходить – всі неділі, як неділі, а тільки-но має бути причастя – і на тобі! Ти одну неділю пропустив, другу, третю, і, зрештою, Бог каже: «Як Я можу тебе благословити? Ти не шануєш Моєї заповіді, переступаєш через Мене, ти не працюєш над собою! Я не можу ні благословити тебе, ні проявити до тебе Своєї симпатії! Я тебе люблю, Я чекаю, коли ти навернешся. Я чекаю, коли ти у своєму серці збудуєш Мій храм, і він не буде, як той вертеп розбійників, як зборище торговців. Храм, де не буде всякого хамства, роздратування, злості, а де Я буду пошанований, де Мій Дім Домом Молитви наречеться! Тоді Я прийду і благословлю такий храм!» Ви хочете бути такими? Особисто я хочу бути таким перед Божим лицем і хочу, щоб ви всі такими були. І, як сказав Апостол Павло: «Я не хочу, щоб ви цього не знали. Я хочу, щоб ви знали це!»


Сайт: http://heavens.com.ua/
Автор проповеди: Владимир Андрощук
Редактор: Наталия Титко

Об авторе все произведения автора >>>

Владимир Андрощук Владимир Андрощук, г.Лановцы, Украина
Пастор и основатель Христианского центра "НЕБЕСА", доктор богословия


Спасибо Вам за то, что вы зашли
на эту страницу.


Я желаю, чтобы каждое прочитанное Вами
слово принесло в Вашу жизнь
утешение, радость, свободу, понимание и
ответы на многие вопросы.



e-mail автора: nebesa111@gmail.com
сайт автора: ХЦ "НЕБЕСА"

 
Прочитано 233 раза. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы, замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Отзывы читателей об этой статье Написать отзыв Форум
Отзывов пока не было.
Мы будем вам признательны, если вы оставите свой отзыв об этом произведении.
читайте в разделе Проповеди обратите внимание

Доверие Богу. Внимание. - Доверие Богу

Перед лицом зла занимай уверенность у Христа - Олейниченко Максим Сергеевич

Точка плавления твоего сердца - Вячеслав Ивлев
как изменится?почему я ничего не чувствую, когда приходу к Богу? что делать, когда все вокруг кажется пустым?

>>> Все произведения раздела Проповеди >>>

Поэзия :
Господу Слава! - Леонид Олюнин

Поэзия :
Пух на ладонь упал... - Алла Войцеховская

Крик души :
Сосуды - брат Геннадий

 
Назад | Христианское творчество: все разделы | Раздел Проповеди
www.ForU.ru - (c) Христианская газета Для ТЕБЯ 1998-2012 - , тел.: +38 068 478 92 77
  Каталог христианских сайтов Для ТЕБЯ


Рамочка.ру - лучшее средство опубликовать фотки в сети!

Надежный хостинг: CPanel + php5 + MySQL5 от $1.95 Hosting





Маранафа - Библия, каталог сайтов, христианский чат, форум

Rambler's Top100
Яндекс цитирования

Rambler's Top100