Одна розмова...

Сину, ти підеш у церкву? Та ні…
Чому? – мама сина питає….
Чому ти не підеш? Та, там всі в багні…
Ваш син все про всих давно знає….
Звідки ти знаєш?- питає вона
І робить здивовані очі…
Бо чую, із татком всі ваші слова,
І в день чув, і чув серед ночі…
Вона сил не має закрити свій рот…
Трясуться знервовані руки…
Синочок у склянці подав їй кампот-
Відчула всю силу «науки»…
І тато з городу до кухні зайшов
Що сталося?- хутко питає…
На табуреті дружину знайшов…
У розпачі та промовляє:
Не хоче до церкви наш синик іти…
Бо він там про всих усе знає…
Не хочу! Що маю в тій церкві знайти???-
Синочок слівце підкидає…
Чому ж так?- дивується татко за двох…
Як можеш ти, сину, все знати???
На кухні мовчанка… Сидять вони в трьох-
Син має батькам щось сказати:
Уже не маленький я тату давно…
І все я про всих розумію…
Я чув, як на пастора лив ти багно,
Що мов, я від нього сивію…
А мама казала, що жінка його
Зовсім, така не духовна…
Вона не достойна мізинця мого…
І чаша терпіння вже повна…
Давно вже у церкві любові нема…
І єдності… І розуміння…
В серцях членів церкви холодна зима…
Сосудам забракло сумління…
До вашої церкви я більш не піду!
Я там все про всих давно знаю!
Прошу вас, батьки, щоб не мати біду-
Помовчте, я дуже благаю…
*************************
Покаялась мати… І батько також…
Присвітеру гріх сповідає!
Провірим себе… І скажу я- ну що ж?
А в сім'ях у нас, так буває?????

Одна розмова...Поэзия

Одна розмова...
Поэзия