196. Відлетіли уже лелеки,
Осінь дощиком посипає.
Знов здається, що Бог далеко,
Там далеко за небокраєм.
І душа Його знов шукає,
Кличе, наче лелека в небі:
"Боже любий, не залишай!
Дуже важко в житті без Тебе"
Не лишаєш Ти лиш, на мить,
Із руки мене відпускаєш.
Бачиш, Боже, душа болить.
Не відходь далеко, благаю!
Я вхопитись за руку Твою
Знову вірою намагаюсь.
Ось тому на колінах стою
І лиця Твого знов шукаю.
Боже, Духом Святим потіш.
Хай сльозами душа омита
Заспокоїться. Тільки лиш
Дай відчути Твій дотик тихий.
Розкажи чому хочеш навчить,
Коли йду через цю долину?
Тільки, Господи, не мовчи,
Бо здається що вже загину!
І почута молитва була
Дотик Твій, і душа зраділа.
Як та пташечка ожила,
В небеса до Тебе злетіла.
Тут, без Тебе, життя нема.
Без Тебе на душі лиш осінь.
Так бажає душа тепла,
Твого дотику серце просить.
|
