Розтерзане тіло пеклО, мов вогонь,
Та воїни рани хітоном покрили.
А потім той біль ще накрили хрестом
І йти на Голгофу Ісусу звеліли.
Йшов шляхом скорботи Він, нісши хреста.
Не витримав...Впав, бо залишили сили.
Та треба вставати - Голгофа чека!
На ній стільки люду навічно спочили.
Ішов не в лікарню, щоб біль вгамувать,
Де можуть спасти, укріпить, обезболить.
Ішов, щоб прибили Його до хреста,
Самого Себе йшов у жертву приносить.
З Голгофи до неба- рукою дістать,
Так близько, як більше ніде на планеті.
Голгофа -то Твій, мій Господь, п\'єдестал,
На ньому Ти спас усіх смертних від смерті!
Голгофа - то смерть. Та для мене - життя,
На ній перемогу Спаситель отримав.
Він гріх мій Собою прибив до хреста
Й на ньому кров Господа мОго пролилась.
Голгофа - і знову я в Божім саду,
В Едемі, як було до гріхопадІння.
Я поруч із Батьком Небесним іду,
Бо нас примирила смерть Божого Сина.
Не буде розлуки вже більше повік,
Ім'я бо моє на Господніх долонях!
Мене мій Спаситель додому привів,
Я в дусі посаджена з Богом на троні!
Голгофа - це страшно, це сльози і біль.
Це місце, де Божого Сина розп\'Ято.
Тут час розгубився, спинивши свій біг.
Голгофа - кінець...Та для мене - ПОЧАТОК!
Надежда Горбатюк,
Украина
Християнка, люблю Господа. Вчуся любити ближнього...
Прочитано 953 раза. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Сон - Надежда Горбатюк Этот стих был написан на сон, который мне приснился. В нем я словно услышала разговор 2 женщин о том, что нет Бога и что все верующие - бедные и несчастные люди, что нас обманывают. Когда я проснулась, то не могла сдержать слез радости, что это всего лишь сон. А вечером родился этот стих.
