Не будем таїти – всі любим комфорт:
В будинку, на дворі – кругом щоб вдалось.
І , часом, людина від того сумна,
Що каже: бідніша хатина моя.
Порівнює статок з сусідом своїм,
І розум заповнений завжди отим.
Не має спокою, все хочеться більш,
Й щоденно з бажаннями гірше і гірш…
Проте, не вникає людина, - чому?, -
Як жити в багатстві порою тому.
Чи всі є щасливі, хто мають скарби
На грішній, безбожній, дочасній землі?
Чи всі радість в серці своєму відчули,
А може про вічну її і не чули?
Чи всі мають мир у багатих домах,
І щирі розмови, пісні на устах?
Чи там безкорисно вміють любити,
Й, не ждучи любові, нею служити?
А може в ошатних просторах кімнат
Кожен окремо, і сам собі брат?
В багатих домах чи знають про Бога?
Чи знають: в усьому Його допомога?!
Чи знають, що милість Ісуса триває
Й з широких доріг до Себе закликає?!
Та всі з тим згодяться, що хочуть любові:
Братерства в ділах і щирості в мові.
Щасливий той дім, де Ісуса впустили,
І бути Господарем в нім запросили.
Там мир і любов, простота там панує,
І радості серцю отам не бракує.
Там, кожен з людей – християнська родина,
Повірив там кожен у Божого Сина.
Наснагу щоденно у Бога черпають,
Найперше небеснії скарби збирають.
У домі отім на столі – Книга книг,
Усі припадають до Слів тих святих.
Хай буде у всіх християнська родина,
Нехай потішається кожна людина,
Що має будинок, будинок вгорі!
О, Господи Боже, туди нас введи!
|
