Твоя любов, Ісус, мене простила,
Сказала ніжно: “Ти моє дитя”,
Хоч я грішила, тяжко так грішила,
А Ти для мене дав нове життя.
У сумнівах, невірстві потопала,
В відступництві жила безпечно я.
До Тебе погляд рідко я звертала,
Черствіла більш і більш душа моя.
Я кликала Тебе і знов йшла боком
Від Твого вузького, Господь, путі.
Грішила я свідомо й ненароком,
Томилася від цього так в собі.
По милості до мене доторкнувся,
Сказав: “Творю тепер усе нове”,
З любов’ю глянув в очі, посміхнувся,
Й моє забрав з груді серце старе.
“Тепер живи в Христі, Я є Дорога,
Її відкриє Біблія свята”.
Не стало страху, зникла геть тривога:
“Спасенна я, щаслива в Бозі я!”
О, Господи, Любове пресвятая,
Дай сил мені чинити так, як Ти,
Душа хай буде кожна дорогая,
За кожну бо вмирав Ти на хресті.
|
