Мы шли по ленте времени
Любить могли??? Нет….
Лелеяли – свое родное Я!
А жизнь как в сказке «рыбка»
Ну, та…. Что золотая …
Разбитое корыто и в сердце ничего.
Ведь были задаваками.
Мы жить хотели…. Плакали.
Лепили, разбивали, судьбу свою решали,
Не зная, как нам жить
Судьба ж ломала….
Строила…. Кроила и крушила!!!
Она нас не хранила…..
А мы опять страдали, родных своих кидали
Обиды все считали, любимых обижали …
Друг другу козни строили,
Ругались, дрались, спорили….
Мы обретали боль!
Отсюда и неверие, сплошное недоверие….
А жизнь? Она идет!!!
И как теперь нам хочется, все заново начать!
А тут опять сомнение…
И снова в сердце страх….
******
Комментарий автора: Это стихотворение написано о том, как мы живем пока не познаем Бога.. что с нами происходит... как мы разрушаем свою жизнь... И только в Иисусе мы вновь обретаем уверенность в жизни и можем вновь доверять... любить и помогать друг другу
Алла Пудовкина,
г. Углегорск Россия
Пудовкина Алла.. Живу я на Сахалине, в небольшом городе Углегорске.. писать стихи я начала недавно,в октябре 2005 года... но в них выражены мои чувства, переживания, жизнь.. Благодарность Господу за новую жизнь, за познание истины и за Его бесконечную и безграничную любовь... e-mail автора:alla-pudovkina@mail.ru сайт автора:личная страница
Прочитано 2395 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
