Для ТЕБЯ - христианская газета

Розмова в Голосеево
Проза

Начало О нас Статьи Христианское творчество Форум Чат Каталог-рейтинг
Начало | Поиск | Статьи | Отзывы | Газета | Христианские стихи, проза, проповеди | WWW-рейтинг | Форум | Чат
 


 Новая рубрика "Статья в газету": напиши статью - получи гонорар!

Новости Христианского творчества в формате RSS 2.0 Все рубрики [авторы]: Проза [а] Поэзия [а] Для детей [а] Драматургия [а] -- Статья в газету!
Публицистика [а] Проповеди [а] Теология [а] Свидетельство [а] Крик души [а] - Конкурс!
Найти Авторам: правила | регистрация | вход

[ ! ]    версия для печати

Розмова в Голосеево




Кожен живий потрібен,
не можна людину
навіть словом позбавляти життя.
Марина Новикова



Голосіївськийi лісопарк. Ставок, обсаджений навкруг кучерявими вербами. Дві старенькі товаришки, сидячи на лавці коло озера, спостерігають як майже ручна білочка бере горішок з рук малолітнього чорношкірого хлопійка. Неподалік від них, спираючись «на коцюбочку», йде вузенькою заасфальтованою доріжкою юна децешницяi.

Усміхнена, русява дівчина крокує повільно, незграбно, слухаючи веселий багатоголосий щебет птахів. Важко втримуючи рівновагу, паралізована дівчинка, можливо, вперше (після довгої холодної зими, коли вона майже весь свій час проводила вдома, бо майже скрізь було слизько) прийшла сюди, у чудовий сквер, помилуватися першими жовтенькими кульбабками

- От горе, Олю, так горе! І нащо їй ото жити? – раптом голосно (ніби вона справді хтіла, щоб її колючі слова почула інвалідка) ) обізвалась Явза Іванівна Самотня.

Старушка (нині вбрана, мов сердита ворона, в чорну сукню), повернувшись обличчям до своєї сивої подруги, спитала:

- Невже не можна…за допомогою порожнистої голки і шприца… під виглядом вітамінів… звільнити страховидну1 від страждань? Власне, не лиш її, каліку!. Також ту нещасливо-нещасну матір, яку, напевно, залишив коханий муж, котрий не витримав щоденних мук..

Явза Іванівна змовкла. Дивлячись своїми злобними сірими очима на молоду зелену травичку, вона очікує Ольга Миколаївна Щаслива якимись своїми словами підвередить (як на її гуманний погляд) вірну . вельми слушну думку. Проте християнка, розщібнувши ґудзика рожевої курки-вітрівки, спокійно й лагідно заперечила їй, сказавши: «Ні, так чинити не можна! Бог запалив свічечку життя – і лиш Він (Господар душ наших) має право дмухнути на цей кволий вогник!»

- То що, Ольго? – знову заговорила горда Явза Іванівна -. По-вашому виходить: посадила людина за своє довге життя деревце, чи ні - немає значення? Аби лише народжена була жінкою!?

-Юридично, постійно, незмінно так має бути. Хто б як до цього не ставився. Інакше що?.. У крематорії, в печах огонь пожиратиме тисячі трупів, мов у фашистських концтаборах?. І кров Каїна зазиватиме Бога, Суддю Праведного, покарати вбивцю Авеля?

- Але ж, даруйте! Чи це несправедливо: мене до цієї мавпи рівняти? Я все життя… працюючи секретаркою… сплачувала державі податки, внески в різні соціальні фонди.

”Боже, вона, через свою пихату гордість відмовляє хворій у людській гідності; навіть формально, як більшість” - подумала про себе Ольга Миколаївна і мовила далі:

- У неї своя випроба: безробіттям, безгрошів'ям. Хіба ви не знаєте, як зараз важко вижити на мізерну пенсію?

- Краще б ніколи не знала! Але ж… невже каліка не здатен натягнути на себе стареньку діряву одежину.

- Звичайно, інвалід хоч руку простягнути, я сподіваюсь, може. Однак, сидячи десь у брудному біснуватому підземному переході, де хтозна які злі духи стрибають, повзають, мов воші, будь-яка людина стане не сповна розуму. За все треба платити! І, на жаль, не тільки паперовими банкнотами. Я ось, наприклад, сорок років попрацювала малярем. Бувало, нанюхаюсь фарби, додому прийду, як таксікоманка. А там, вдома, чоловік п'яний і три пари голодних дитячих очей лупають разом на тебе. Забуваєш про втому, про себе, про все на світі. А до речі, особисто ви маєте дітей?

-Ні. Я ж, Оля, не куховарка, не нянька шмаркачам - вільна пташка була, - літня жінка, діставши свої фото, які буцімто випадково опинилися сьогодні в її сумочці. – Ось поглянь, якою я кралею була! Зачиню свою прибрану чи не прибрану оселю - і гайда ресторан, на танці. Весело, радісно в молодості жилося, а тепер, коли прийшла прикра старість, стало кепсько. Заколи його комар! У хаті мені самотньо-самотньо. Склянки води подати нікому. Здається: життя пішло коту під хвіст. Як особистість, як жінка, я нікому вже не цікава. Боюся лиш, щоб мене не вбили... аби заволодіти моєю приватизованою квартирою. Ніде в українській провінції роботи з пристойною зарплатнею немає, от і пруться всі сюди в Київ, „на пошук щастя та чинів”iii

“Боже! Мені жаль цю стару жінку. Я щиро співчуваю їй. Господи, будь милосердним до неї грішної, хоча вона сама списала свою білосніжну сторінку, покарлякала, як схотіла. Тепер уже нічого змінити неможливо. На жаль. Вже все, - подумала Ольга Миколаївна, вдивляючись кудись в далечінь, де показувалася спина не такої, як усі, дівчини. - Стій! Чому я не збагнула відразу? Ця поважна панні ніколи не була матір'ю. Звідки їй знати, що таке рідна кровиночка, тим паче, одна-єдина? Чи має вона моральне право розпоряджуватися чужим життям, як власник худобою?”

• Золото очищається, випробовується вогнем, а людина, з волі Господньої, власним життям, щоденно, щомиті, - тихо мовила віруюча. - Розумієте, Явзе, неповна справність - то важкий подвійний іспит: для хворого на витримку і мужність, а для почуваючих себе повноцінними - на людяність. Хоча я оптимістка, якщо на всі сто використати той невеличкий потенціал, що є в інваліда, можна якось пристосувати його до життя. Крім того, існує кращий шлях - зцілення всемогутнім Господом. Це не старечі вигадки, сама знаю. Я сама мало не осліпла була. Але Бог, по Своїй великій милості, повернув мені зір. Зараз бачу й читаю (без окулярів) цілком нормально.

- Ну, все! Годі вже теревенити! Забалакались, а вже час йти додому, - глянула на свій наручний годинник Явза Іванівна Самотня. - Все одно ми нічого змінити не зможемо. У нас немає ні булави, ні товстого гаманця.

-- Може, воно й краще! А накивати п’яти додому все-таки треба, - встала з лавочки Ольга Миколаївна Щаслива. - До мене зараз онуки молодшенького прийдуть. Ото втіха, ото радість буде!

-- А я прийду, попоїм - і в люлю. Ніяких турбот, жодних проблем.

«Хіба таке буває? - подумки спитала сама в себе та бабуся, на котру вдома чекав звичайний домашній клопіт. - Скільки себе пам'ятаю: кожного дня щось хотіла, до чогось прагнула, мріяла. І навіть тоді, коли, здавалося, йшла босоніж по стороні, роздряпуючи до болю не ступні, а власне чутливе серце, Бог незримо, непомітно виривав Свою благодать, щоб я могла осилити свій тернистий шлях. Немов та хвора дівчинка!З обмеженими можливостями

Комментарий автора:
Эвтаназия – лишения человека жизни – противоречит заповеди Божьей «Не убий».
Рассказ написан на укр-языке.

Об авторе все произведения автора >>>

Беличенко Саша., Киев. Украина

г. Киев. ул Голосевская 57
(церковь "Филлальфия"
e-mail автора: bmg7@ukr.net

 
Прочитано 1298 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 4
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы, замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Отзывы читателей об этой статье Написать отзыв Форум
Отзывов пока не было.
Мы будем вам признательны, если вы оставите свой отзыв об этом произведении.
читайте в разделе Проза обратите внимание

Game is over - Алексей ТОМАШЕВСКИЙ
Я христианин. Но значит ли это, что все мои произведения, стихи и рассказы, должны быть непременно на христианскую тематику? А что если я написал приключенческий, или фантастический рассказ? "Зарывать талант в землю"? Не уверен. После долгих размышлений я решился таки написать одно небольшое произведение. Прошу учесть, что это "мой первый блин", и быть снисходительными к моим ошибкам. Привожу две первые главы. Итак...

Пасторы в ошейнике дьявола - Николай Погребняк
В книге рассказывается о том, с какой целью Западные религиозные организации тратят сотни тысяч долларов на создание своих реабилитационных центров для наркоманов на базе российских протестантских церквей, и о пасторах, ради их денег ставших \"Иванами, родства не помнящими\".

Заморыш - Владимир Кузин

>>> Все произведения раздела Проза >>>

Поэзия :
Перестань печалиться . - Николай Зимин
Пой , соловушка , ты пой От зари до полночи . Мою душу успокой , Плачет что от горечи . Да и ты , душа моя , Перестань печалится . Жизнь , как песня соловья , Ночью не кончается .

Поэзия :
А вы знали? - Татьяна Дементьева.

Проза :
Про ведение брака - Шрацевич

 
Назад | Христианское творчество: все разделы | Раздел Проза
www.ForU.ru - (c) Христианская газета Для ТЕБЯ 1998-2012 - , тел.: +38 068 478 92 77
  Каталог христианских сайтов Для ТЕБЯ


Рамочка.ру - лучшее средство опубликовать фотки в сети!

Надежный хостинг: CPanel + php5 + MySQL5 от $1.95 Hosting





Маранафа - Библия, каталог сайтов, христианский чат, форум

Rambler's Top100
Яндекс цитирования

Rambler's Top100