Для ТЕБЯ - христианская газета

Не чіпай!
Проза

Начало О нас Статьи Христианское творчество Форум Чат Каталог-рейтинг
Начало | Поиск | Статьи | Отзывы | Газета | Христианские стихи, проза, проповеди | WWW-рейтинг | Форум | Чат
 


 Новая рубрика "Статья в газету": напиши статью - получи гонорар!

Новости Христианского творчества в формате RSS 2.0 Все рубрики [авторы]: Проза [а] Поэзия [а] Для детей [а] Драматургия [а] -- Статья в газету!
Публицистика [а] Проповеди [а] Теология [а] Свидетельство [а] Крик души [а] - Конкурс!
Найти Авторам: правила | регистрация | вход

[ ! ]    версия для печати

Не чіпай!


Дивлюсь на вогонь в печі. Так добре. Тепло. Дрова потріскують собі тихенько, додаючи спокою на душі. І хоча й чую хуртелицю за вікном, на якому красуються чудові візерунки, але відчуваю - захищений міцними стінами.
- Любий, вечеря готова...
Це дружина кличе, через напіввідчинені дверцята. І до ледь чутного аромату диму від каміну, додалися інші , - борщу і млинців з м'ясом. В уяві з'явились чудові картини домашнього затишку. Я, дружина і двійко наших діточок за столом.
Як добре.
Дивовижне відчуття спокою, деякі йому заздрять. Бо ж мало хто має, такі міцні стіни і трьох метрового муру. А їжі в погребі вистачить на всю зиму. І старенький карабін настіні, теж додає впевненості.
Але інколи, щось та й не покоїть. Може ще хильнути, щоб заспокоїтись. І не просто спирту, або ж коньку, а чогось незвичного.
- Люба а дай но ті чашу і склянку...
- Які?
- А ті що я у ворога народу забрав, коли він робив вечерю зі своїми спільниками.
*****

Це було давно. Ще до Різдва. Жив був собі один царь. І жив доречі непогано, в нього все було. І царство, і гроші, і влада. Все це йому дісталось у спадщину. Але так вже повелось, ще з тих часів, що інколи батьків наслідують слабші нащадки.
Саме так було й з цим царем, якого звали Валтасар. В той час, про який іде розповідь, , місто Вавилон, у якому він правив, було оточено ворогом. І як подейкують історики, ворогом дуже сильним.
Але Валтасар нікого не боявся, він був занадто впевнений у непохитності Вавилонських стін. А їжі мало вистачити надовго. Тому, замість того щоб журитися тим що відбувалося під стінами міста, Валтасар, на честь якогось свята, зробив величезний бенкет.
Дехто вважає, що цар зробив це навмисно, щоб показати свою зухвалість перед всіма, хто був запрошений на його вакханалію. Можливо так воно і було. Бо як інакше назвати рішення Валтасара, щодо того, щоб під час бенкету, винесли келихи взяті з Ізраїльського Божого храму. Зухвалий вчинок. Ну п'єш, то пий і закусюй собі з посуди мертвих, себто неіснуючих богів. Навіщо Живого чіпати?
Ось такого нащадка мав Навохудоноссор (доречі найвеличніший цар свого часу, завдяки допомозі Бога, міць і силу якого він пізнав, як кажуть на своїй шкурі)
Отже Валтасар, захотів звеличитися вище реального Бога. І відповідь від Творця Всесвіту була миттєва: з'явилася вогняна рука, що написала відомі слова - "мене, мене, текел, упарсин"...
Якщо декому з читачів ці слова не дуже відомі, то хочу зразу ж дати і переклад - "А ось і значіннє слів: Мене - порахував Бог царство твоє і поклав йому кінець; Текел - ти зважений на вазї й знайдений дуже легким; Перес - твоє царство розділене й віддане мідійцям і персам." (Дан 5:26-28)
Той бенкет, був останнім у житті царя Валтасара. Згідно з пророцтвом, тієї ж ночі він був убитий. А його неприступне місто Вавилон взяте новим господарем. Ну хоч повечеряв на останок, як та людина, яку нагодували перед виконаннямсмертного вироку.

*****

Надворі нещадно мело, але в кімнаті Славка градусник показува 25 по цельсію. Сайти новин, знову розповідали про ковід, можливу війну і зростання цін. Але його це наче й не стосувалось. Він вважав себе захищеним від усіх бід на 100 відсотків. Юнацький максималізм?
Можливо. Хоча скоріше за все причиною такої відваги було те, що він вірив у сімейну реліквію - чашу прадідуся. Але якби Славкові про те сказали, то у відповідь почули б:
- Маячня...
Та зрадливі думки віднесли б Славка в зимову ніч 37-го року. І там, в тих спогадах, він би наче почув як батько йому, а дідусь батькові, а прадідусь дідусеві розповідаютьь:
"Дивлюсь я на вогонь у печі..."
******
І тільки но дружина принесла ту чашу, тільки хотіла налити вина, як на дворі загавкав наш "кавказець". Прийшов хтось чужий.
- Іди відчини Ворота, - сказав дружині, а сам дістав із валізи револьвера і сховав його під столом.
Зайшли троє, невідомих я зразу зрозумів, що по мою душу. А те що незнайомці підлило масла в багаття страху за своє життя.. І від того ж страху, здалося що вони наче й не з цього світу.
Подумки почав шукати вихід з ситуації. Розумів, усі спроби виправдатись, - марні, сам був у трійці НКВД, , і завжди приходив з уже ухваленим вироком.
"Що ж робити, стріляти - ні не встигну всіх покласти, руки "гостей" в кишенях і напевно не пустих, почнеться стрілянини, постраждають рідні..."
І знову в думках: "Що робити?" І тут, наче блискавка!.. Чомусь згадав Валтасара. Я подивився на стіл, на чашу, і вино, до якого так і не торкнувся. І все зрозумів: "Бог дає мені ще один шанс, бо не допустив, щоб я випив вина собі на смерть перед останньою вечерею." Ось так я собі чогось подумав. І почав шукати вихід. Перебрав у пам'яті всю Біблію, яку мені в дитинстві багато разів прочитала бабуся. І згадав ще одну історію про сторожа у в'язниці. Як він у скрутну хвилину свого життя запитав:
- Д обродії, що мені робити щоб врятуватись?
А вони відповіли:
- Вірь у твого Господа Ісуса Христа і врятуєшся ти і дім твій. (Дії 16:30-31)
І в той самий момент, я повірив і попросив у Господа вибачення...
- А що далі? - запитаєте ви...
Відповім, ті троє щезли, а я з благоговінням у серці, сховав чашу і вино і пішов їсти найсмачнішу вечерю у своєму житті.


Об авторе все произведения автора >>>

Лобань Ярослав, Иршава, Украина

 
Прочитано 650 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы, замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Отзывы читателей об этой статье Написать отзыв Форум
Отзывов пока не было.
Мы будем вам признательны, если вы оставите свой отзыв об этом произведении.
читайте в разделе Проза обратите внимание

Стих 34 Душа Мoя - Лена Куликова

Школа жизни. Часть 2. Смысл истории. Беседа 8. Наука и религия: в поисках синтеза. - Александр Грайцер

Дай, Боже, мудрости - Наталья Незнакомкина

>>> Все произведения раздела Проза >>>

Поэзия :
Я думаю о той большой войне - Татьяна Запорожец

Поэзия :
Белые росы - Сергей Каухер(Хоронжа)
Посвещается моему отцу Хоронжа Ивану Михайловичу 13.10.1937-26.12.2010г.г и всем родным и близким из Тихинич и Виричева Рогачёвского района.Гомельской обл.,перенёсших ужасы Пинских болот весны и лета 1944г.

Публицистика :
горчичное зерно. - Юрий Юрьевич Татарчук

 
Назад | Христианское творчество: все разделы | Раздел Проза
www.ForU.ru - (c) Христианская газета Для ТЕБЯ 1998-2012 - , тел.: +38 068 478 92 77
  Каталог христианских сайтов Для ТЕБЯ


Рамочка.ру - лучшее средство опубликовать фотки в сети!

Надежный хостинг: CPanel + php5 + MySQL5 от $1.95 Hosting





Маранафа - Библия, каталог сайтов, христианский чат, форум

Rambler's Top100
Яндекс цитирования

Rambler's Top100